Сучасний стан проблеми виховання готовності старшокласників до вибору професії вчителя з позиції педагогічної теорії та виховної практики загальноосвітніх навчальних закладів

     

      Швидкий розвиток світового освітнього простору об’єктивно вимагає від української школи адекватного реагування на процеси реформування загальної середньої освіти. Тенденцією таких явищ є впровадження і розвиток профільного напряму як одного з видів диференційованого навчання, що передбачає врахування освітніх потреб, нахилів та здібностей учнів. Не залишається поза увагою і створення умов для навчання відповідно до потреб їхнього професійного самовизначення. Нові підходи до організації освіти у старшій школі, що має функціонувати як профільна, унормовано в таких державних документах, як Закон України “Про загальну середню освіту” [76], Національна доктрина розвитку освіти України (Указ Президента України від 17.04.2002 р. за № 347/2002 [163], “Про затвердження Концепції державної системи професійної орієнтації населення” (постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2008 року № 842) [106], “Про затвердження нової редакції Концепції профільного навчання у старшій школі” (наказ МОН № 854 від 11.09.09 р.) [158], “Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти” (постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392) [187], “Про Основні орієнтири виховання учнів 1–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України” (наказ МОНмолодьспорту України № 1243 від 31.10.11 р.) [190]. Це створило сприятливі умови для врахування індивідуальних особливостей, інтересів і потреб учнів, формування в них орієнтації на той чи інший вид майбутньої професійної діяльності.

      Основним документом, що сьогодні регулює організацію профільного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, є Типові навчальні плани (наказ Міністерства освіти і науки України від 27.08.2010 р. № 34) [257]. Для його здійснення можуть бути використані Типові навчальні плани спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов та предметів художньо-естетичного циклу (наказ МОН України від 16.07.01 р. № 516) [Там само].

      Ці плани дають змогу залежно від потреб формувати кількісний і якісний склад старших класів за напрямами, оскільки зміст навчання в чинних документах поданий за рівнями складності (рівень стандарту, академічний рівень, профільний рівні) та профілями навчання. Водночас виокремлені напрями, що містять кілька профілів. Так, природничо-математичний складається з фізико-математичного, математичного, фізичного, екологічного, біолого-хімічного, біолого-фізичного, біолого-географічного, біотехнологічного, хіміко-технологічного, фізико-хімічного, агрохімічного профілів. Суспільно-гуманітарний напрям передбачає наявність історичного, правового, філософського, економічного профілів; філологічний – української філології, іноземної філології, історико-філологічний; технологічний – технологічного та інформаційно-технологічного. Художньо-естетичний і спортивний напрями мають відповідно по однойменному профілю. За необхідності загальноосвітні навчальні заклади можуть укладати робочі навчальні плани з іншими профілями: хіміко-біологічним, правовим, економіко-географічним, технічним, екологічним тощо [257].

      Відповідно до зазначених вище нормативних документів для кожного профілю виділяються години на профільні й непрофільні предмети та додатковий час на поглиблене вивчення дисциплін завдяки введенню спецкурсів і факультативів (8–12% часу загальнонавчального навантаження учнів). Із варіантів профільного навчання виокремлені такі:

      - багатопрофільний навчальний заклад (ліцей, гімназія), що має кілька напрямів профілювання (наприклад, природничо-математичний, художньо-естетичний тощо);

      - однопрофільні старші школи у місцевостях з малою наповнюваністю класів, де учнів старших класів готують за одним профілем;

      - взаємодія шкіл у мережі, що означає відвідування учнями спецкурсів за межами школи або дистанційно. У цьому випадку виникають певні фінансові труднощі, що розв’язуються управліннями освіти на місцях;

      - профільне навчання за індивідуальними навчальними планами учнів. Тут найприйнятнішим є метод проектів як варіативна модель профілювання, що передбачає організацію дослідницької творчої діяльності школярів, використання методів самостійної пізнавальної роботи, сприяння розвиткові інтелектуальної активності [282, с. 33].

      За дослідженнями Л. Липової, В. Малишева, Т. Паламарчук, четвертий варіант профільного навчання сьогодні не набув поширення в Україні [129].

      Крім того, Типовим навчальним планом передбачено створення у класах різнопрофільних груп за рахунок часткового ущільнення інваріантної складової та використання годин варіативної складової навчального плану. За такого підходу базове ядро навчальних предметів (27 годин) вивчається разом усім класом за єдиними навчальними програмами, а частина часу (6 годин) – окремо групами за програмами відповідних профілів (напрямів).

      Вся работа доступна по Ссылке