Програма організації експериментального дослідження з виховання в старшокласників культури міжетнічного спілкування

     

      Як уже було зазначено вище, проаналізовані поняття культури міжетнічного спілкування не суперечать одне одному, а лише відображають її різні боки. Звідси поняття культури міжетнічного спілкування, на нашу думку, можна розглядати двояко: як приписи, правила за якими слід діяти всім людям у міжетнічному спілкуванні і як особисту здатність адекватно сприймати представників інших національностей і контактувати з ними. Коли ж ідеться про культуру міжетнічного спілкування в конкретному колективі, визначальне значення мають міжособистісні стосунки між людьми різних національностей. Вони знаходять свій вияв у вчинках людей, у їх суспільних відносинах.

      Методологічне виокремлення такого підходу дуже важливе. Воно дозволяє зрозуміти, що людина як представник певної соціальної групи реалізує і суспільні відносини, й особистісні одночасно. Так і людина будь-якої національності одночасно реалізує два ряди відносин – між етносами в системі суспільних відносин та особисті. Саме тому для формування сприятливого клімату спілкування, у тому числі й міжетнічного, принципове значення має вирішення соціальних і національних проблем як у суспільстві в цілому, так і в конкретному колективі зокрема.

      На сьогодні запропоновано багато різних програм, технологій, методик виховання культури міжетнічного спілкування, які тією чи іншою мірою реалізують ідею виховання особистості в дусі міжетнічної толерантності та компетентності. У Росії та в Україні за останні роки з’явилась значна кількість наукових розробок цього питання. Усі вони відображають особисте бачення дослідника. Однак у них є точки перехрестя для теоретичних переконань. Базою для такого погодження виступають, перш за все, результати фундаментальних досліджень у сфері педагогіки та психології.

      Спираючись на широку фундаментальну базу досвіду попередників, а також на результати констатувального експерименту, проведеного нами, узагальнимо наявну інформацію про культуру міжетнічного спілкування у вигляді програми виховання цього явища.

      Основу культури міжетнічного спілкування складають національні та загальнолюдські цінності, саме вони визначають поведінку людини, дозволяють їй оцінювати свої вчинки, дії і, звичайно, поведінку людей інших культур з точки зору їх певних уявлень й обирати конструктивні способи міжетнічного спілкування.

      Будучи продуктом міжетнічної взаємодії, культура міжетнічного спілкування виступає критерієм гуманістичного характеру, визначеного рівня цивілізованості міжнаціональних відносин. Її цінності, норми й принципи, гуманістичні за своєю суттю й характером, покликані регулювати міжетнічне спілкування таким чином, щоб особистості різних етносів могли продуктивно взаємодіяти, незважаючи на існуючі між ними етнокультурні відмінності й етнополітичні суперечності, на розбіжності в смаках, ідеалах і моральних оцінках, у концептуальних підходах і життєвих уявленнях. Честь, поняття обов’язку й відповідальності, совість, терпимість, добро, почуття товариськості, тактовність, справедливість,

     взаєморозуміння, співпраця, гуманність, взаємна повага – це ті цінності, які є спільними, безумовно значущими для людей усіх національностей, рас і віросповідань. На цій основі культура міжетнічного спілкування висловлює неприйняття будь-яких форм прояву прямого й непрямого утиску національної гідності, дискримінації, нерівноправності, насильства на етнічному ґрунті.

      Провідним методом дослідження став педагогічний експеримент, спрямований на виявлення особливостей організації та змісту педагогічного процесу формування культури міжетнічного спілкування як якості особистості. Мета цього процесу – сформувати в школярів культуру міжетнічного спілкування як якості особистості до максимально можливого рівня, ураховуючи вікові особливості старшокласників.

      Схему процесу виховання культури міжетнічного спілкування ми бачимо у вигляді ряду послідовних етапів. Перший етап процесу виховання культури міжетнічного спілкування – підготовчий. Він включає:

      - формування позитивної мотивації оволодіння знаннями й використання їх в області міжетнічних стосунків;

      - вивчення загальних відомостей про етнічне різноманіття країни та краю. На цьому етапі реалізуються такі завдання:

      1) знайомство з етнокультурними особливостями спілкування в різних народів; 2) розширення уявлень про культурне різноманіття: історію, культуру, побут, звичаї, традиції; 3) стимулювання інтересу до історії розвитку етнічного різноманіття Україні.

      Виконання зазначених завдань забезпечує становлення пізнавальних інтересів, схильностей, потреб у вивченні різних аспектів міжетнічного спілкування, виробляє позитивну мотивацію для виховання полікультурної позиції особистості школярів.

      На першому етапі ми використовували методи збору первинної інформації. Їх основна мета – отримання первинних даних про стан об’єкта, перспективи його розвитку. До них належать спостереження, анкетування, тестування. Як показали результати експериментальної роботи, перший етап має виняткову значущість для формування позитивної мотивації до виховання культури міжетнічного спілкування, має місце подолання індиферентного й негативного ставлення частини учнів до зазначеної вище проблеми. На підготовчому етапі вивчається матеріал, покликаний сформувати інтерес до минулого свого народу, інших народів, історії, культури, звичаїв, традицій тощо.

      Вся работа доступна по Ссылке