Формування в учнів із вадами зору сталого інтересу до освітньо-виховної й корекційно-реабілітаційної діяльності як організаційно-педагогічна умова ефективного виховання ціннісного ставлення до здоров’я

     

      Розпочинаючи розробку третьої організаційно-педагогічної умови ефективного виховання в учнів із вадами зору ціннісного ставлення до свого здоров’я, ми вважаємо за доцільне цей науковий процес розглянути в системі організаційно-педагогічних координат нової парадигми освіти й виховання. Вона в інтерпретації К. Баханова розглядається як вихідна концептуальна схема розв’язання педагогічних проблем, яка ґрунтується на орієнтації навчання на особистість учня (учня із ВЗ), визнання учня (учня із ВЗ) рівноправним суб’єктом навчальної взаємодії, на діалог як основну форму навчально-виховного спілкування. Згідно з новою парадигмою освіти дидактичні (корекційно-реабілітаційні) принципи аналізуються в невід’ємному зв’язку й спрямовані на персоніфікований розвиток і виховання особистості учня (демократизація, гуманізація, розвивально-виховний характер навчання, домінування комунікативно-діалогової форми структурування навчання й виховання) [28, с. 55].

      Згідно із змістом нової парадигми освіти домінантною формою організації освітньо-виховної, корекційно-реабілітаційної й фізкультурно-оздоровчої діяльності учнів із ВЗ та їх педагогів є структура особистісно орієнтованого корекційно спрямованого навчання (уроки КРФВ, ЛФК, ПО, РСП) у ФСР учнів.

      Системний аналіз концептуальних ідей особистісно орієнтованого підходу до структурування інтерактивного навчання [27; 28; 71; 135; 138; 219; 280] дозволив установити, що одним з основних його змістовних компонентів є розвиток в учнів пізнавального інтересу, який у структурі особистості виконує мобілізуючу, організуючу, самореалізуючу функцію й визначає її психоемоційну та пізнавально-виховну спрямованість, які є духовно-ціннісними орієнтирами в процесі розробки інтерактивних виховних технологій у галузі загальної та спеціальної освіти. Отже, у контексті нашого дослідження вважаємо доречним визначити сутність поняття „пізнавальний інтерес учнів із ВЗ у галузі фізичної й соціальної реабілітації”.

      Теоретичною основою дефініції цього поняття були наукові праці К. Баханова, І. Беха, В. Григоренка, І. Зязюна, Л. Іванченка, Б. Лихачова, Т. Ротерс, Г. Шевченко, які обґрунтували пізнавальний інтерес учнів як багатокомпонентну поведінкову систему, що включає спонукання, потреби, освітньо-виховні орієнтації, духовно-культурологічні цінності, визначені цілями пізнавально-емоційної діяльності учнів [28; 32; 33; 73; 75; 113;116; 152; 280].

      У процесі розробки третьої організаційно-педагогічної умови під поняттям „пізнавальний інтерес учнів із ВЗ щодо фізичної й соціальної реабілітації” ми розуміли як форму прояву пізнавальної потреби учнів, яка забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення мети та завдань освітньо-виховної та корекційно-реабілітаційної діяльності й тим самим сприяє орієнтації на засвоєння нових знань, навичок і вмінь, інноваційних, інтерактивних виховних технологій, програм фізичної, духовної й соціальної реабілітації в аспекті пізнавально-емоційного ставлення до більш повного, об’ємного й активного відображення практики інтеграції в суспільно-соціальні відносини країни. Пізнавальний інтерес учнів у системі ФСР відображає рівень їхнього ставлення до ОВ і КР діяльності, ціннісного ставлення до свого здоров’я як духовно-соціальної й світоглядної категорії особистості.

      Вся работа доступна по Ссылке