Виховний вплив “Листів до сина” на формування моральних поглядів майбутніх чоловіків

     

      Одним з ефективних засобів вирішення окресленої проблеми є глибоке вивчення, систематизація й узагальнення досвіду виокремлення виховного потенціалу епістолярної спадщини В. Сухомлинського, оскільки листи, їх зміст відображають усю багатогранність духовності педагога-гуманіста. Окрім того, вони є першоджерелами рецепції внутрішнього світу індивіда. Епістолярна спадщина видатного педагога – це оригінальний здобуток, індивідуальна особливість розуміння процесу виховання, розвитку й формування морально-етичної сфери дитини, його ставлення до найвищих національних, соціальних, особистісних вартостей людини і суспільства.

      Епістолярно-педагогічний твір В. Сухомлинського “Листи до сина” репрезентований 22 листами, у яких найбільш повно простежується його педагогічний талант, характер, спосіб мислення. Уже перший лист занурює читача в особистісну атмосферу діалогу батька з сином, в якій будуть знаходитись упродовж усього листування син і читачі. Особистим прикладом педагог проілюстрував важливість батьківського листа, висловлюючи надію, що син збереже його на все життя. “Можливо, прочитавши цього листа, – писав В. Сухомлинський, – ти [син – примітка В.Д.] захочеш покласти його якомога далі, щоб він менше нагадував про нескінченні повчання батька й матері. Ну що ж, поклади, та добре запам’ятай, куди, бо прийде такий день, коли ти згадаєш ці повчання і скажеш собі: а все-таки батько був правий…” [418, арк. 1]. А потім зазначив: “Я теж зберіг перший батьківський лист” [418, арк. 1].

      Наскрізною лінією першого листа педагога-гуманіста до сина проходить ідея виховання любові та пошани до праці. “Корінь наш, – наголошував педагог, – трудовий народ, земля, хліб святий” [418, арк. 2]. Беручи до уваги великий словниковий склад мови, на перше місце мудрий педагог ставив “народ, працю і хліб” [418, арк. 2].

      І це не дарма, бо Сергій у своєму листі від 03.09.1963 р. розповів йому про майбутню працю в колгоспі, до якого всіх студентів-першокурсників було відправлено на місяць (Див. додаток В) [451, арк. 1].

      Перший лист В. Сухомлинського до сина умовно можна назвати “Гімном праці”: “Народ, праця, хліб – це три корені, на яких тримається наша держава. Це – сама суть нашого ладу. І ці корені переплелися між собою так міцно, що ні розірвати їх, ні роз’єднати не можна. Хто не знає, що таке хліб і праця, той перестає бути сином свого народу. Той утрачає кращі духовні якості народні, стає відщепенцем, безликою істотою, невартою поваги. Хто забуває, що таке праця. Піт і втома, той припиняє цінувати хліб. Який би з трьох могутніх коренів не був пошкоджений у людини, вона перестає бути справжньою людиною, у неї з’являється всередині гнилизна, червоточинка” [418, арк. 2].

      Ви тільки вдумайтесь у зміст цього листа! З якою пошаною пише В. Сухомлинський про трудівників села. Які слова він добирає. У цьому листі, чітко простежується висока громадянська позиція справжнього патріота України, для якого народ і праця, хліб стають святинями. Батько прагне прищепити синові шанобливе ставлення до “Людини-праці”. Він возвеличує цю “Людину”, робить її взірцем, який треба наслідувати.

      Читаючи листа, відчуваєш його глибоку сокровенність і цілющу силу духа автора, який розуміє, що таке невтомна праця.

      З листа сина до В. Сухомлинського від 28.05.1963 р. ми дізнаємося, що Сергія дуже цікавило питання про людську байдужість. Шукаючи причини її появи в людському серці, юнак стверджував: “Багато у чому винен наш час - бурхливий і стрімкий, коли потік інформації всякого роду [виділено нами – Д.В.] (впливає позитивно і негативно) буквально обрушується на кожну людину. Особливо згубно, на мою думку, діє на багатьох людей спокуса жити, не докладаючи для цього занадто багато зусиль, уміння вивертатися у житті. Саме тому, зараз молоді люди рано починають багато розуміти…”

      (Див. додаток В) [454, арк. 26].

      Аналізуючи ці слова юнака, можна впевнено стверджувати, що однією з причин людської байдужості були соціальні фактори, які прямо чи опосередковано продукували у структурі особистості пасивність і пристосуванство. Проте, у своєму листі Сергій визначив ще одну причину людської байдужості. І це, на його думку, виховання: “На мою думку, у нинішніх умовах, при всіх цих ускладнених обставин (йдеться про соціальні причини байдужості) [курсив наш – В.Д.], канал впливу на молоду людину має бути трохи глибше і ширше, ніж, скажімо, десять років тому, тобто яким чином потрібно змінити методику виховання і навчання, щоб увесь цей бурхливий потік інформації йшов тільки на користь [підкреслено нами – В.Д.] молодим людям” (Див. додаток В) [455, арк. 27].

      Окреслюючи проблему невідповідності існуючої тоді системи виховання вимогам стрімкого розвитку суспільства, юнак не може намітити шляхи її розв’язання: “А ось яким саме чином це зробити, тут вже я поки що нічого не можу сказати” (Див. додаток В) [455, арк. 27]. Аби допомогти синові зрозуміти питання, які його турбують, батько адресує Сергію наступного листа.

      У ньому педагог-новатор використовує комплекс методів звернення до свідомості вихованця (метод переконання, метод прикладу), які ґрунтуються на механізмах ідентифікації і наслідування.

      Цитуючи “найцинічного” політика Талейрана, який повчав молодь “бійтеся першого пориву, бо він зазвичай найблагородніший”, педагог доводив, що усвідомлення власної відповідальності формує поведінку людини, приводить у відповідність особистісні й соціальні потреби, якщо між ними виникають протиріччя [419, арк. 66]. На противагу Талейрану В. Сухомлинський стверджував, що не можна давати згаснути в собі першим пориванням, бо саме вони є найблагороднішими. Педагог наставляв сина робити так, як підказує йому голос совісті, застерігаючи від почуття байдужості та бездіяльності: “Якщо ти звикнеш не звертати уваги на щось одне, ти незабаром станеш байдужим до всього. Не йди на компроміс із власною совістю, лише так можна викувати характер” [419, арк. 66].

      Вся работа доступна по Ссылке