Особливості застосування виховних технологій розвитку життєвої компетентності підлітків з особливими потребами в школах США

     

      Для реалізації навчання, виховання у поєднанні з лікуванням і профілактично-оздоровчими заходами для підлітків з особливими потребами утворена ціла система спеціальних корекційних навчально-виховних закладів. Основними функціями цих закладів визначено: абілітаційно-реабілітаційну, коригуючу, компенсуючу, соціально-побутову, професійно-трудову. Сегрегаційна організація навчання дітей зі спеціальними потребами детермінувала створення шкіл-інтернатів, де діти проживали, здобували освіту та готувалися до життя.

      Школи-інтернати у США організовувалися з метою обслуговування дітей з глибокими, легко ідентифікованим недоліками [274].

      Перші, так звані денні класи для глухих дітей, були відкриті в Бостоні в 1869 році. У 1878 році два таких класу для дітей з порушенням поведінки були організовані у Клівленді. В 1896 році денні класи для розумово відсталих учнів відкрилися в Провіденсі, острів Родео.

      У 1954 році в американському суспільстві визнається право обов’язкової освіти всіх дітей, незважаючи на расу, етнічну приналежність, стать або наявність порушень у розвитку. Систематичне цілеспрямоване навчання дітей з порушеннями у розвитку почалося у США в останній половині ХІХ століття з відкриття державних шкіл-інтернатів. Більшість перших шкіл були організовані для навчання і виховання сліпих, глухих і розумово відсталих дітей [279]. Висновок про можливість успішного навчання дітей з різного роду порушеннями став важливим результатом діяльності цих шкіл. Соціально-педагогічна реабілітація в спеціалізованих закладах – школах-інтернатах здійснюється в три етапи:

      – діагностика (соціально-педагогічне вивчення рівня розвитку емоційно-вольової сфери неповнолітнього, сформованості якостей підлітка, соціальних ролей, професійних інтересів);

      – створення та реалізація реабілітаційної програми (для кожного підлітка окремо з метою формування та корекції цінностей особистості, допомоги в засвоєнні навичок спілкування); – постреабілітаційного захисту дитини (допомога їй у відновленні соціальних зв’язків з сім’єю (родиною), друзями, шкільним колективом шляхом тривалого супроводу та патронажу). Аналіз досліджень та практичний досвід навчання і виховання американських підлітків з особливими потребами дає можливість визначити основні умови, які сприяють ефективній соціально-трудовій адаптації випускників спеціальних закладів освіти (шкіл-інтернатів): – орієнтація виховного процесу в закладі на підготовку дітей до життя та праці в умовах ринку;

      – перехід у вихованні дітей з особливими потребами від суб’єктивно-об’єктивного підходу до активної участі їх у процесі самовдосконалення;

      – наявність у змісті виховного процесу інтернатного закладу спеціальних навчальних програм і тренінгів. Спрямованих на формування у вихованців підприємницьких якостей, незалежної життєвої позиції;

      – наявність інформації про сучасний ринок праці, професій, що мають попит; можливість здобуття професії та працевлаштування;

      – відповідна матеріально-технічна база для трудової підготовки вихованців;

      – створення сприятливого психологічного клімату у виховному закладі, психологічна підтримка і соціальний супровід випускників;

      – індивідуальний та диференційований підхід, врахування стану здоров’я вихованця, його інтересів, особистісних якостей;

      – підтримка обдарованих дітей, надання їм допомоги у подальшому навчанні;

      – відповідна підготовка і підвищення кваліфікації педагогічних кадрів спеціально для роботи в школах-інтернатах.

      Проте, згідно з дослідженнями Е. Зиглера (Ziegler), професора психології Єльського університету та Р. М. Ходаппа (Hodapp), наукового співробітника цього ж університету (викладені у книзі «Тлумачення розумової відсталості»), у педагогічній практиці США другої половини ХХ ст. утверджується думка, що у спецзакладах, де переважає опіка над дітьми й задоволення їхніх біологічних потреб, підлітки з особливими потребами не набувають належних соціальних навичок [305; 271].

      Тому американські спеціальні школи для підлітків з особливими потребами насьогодні є радше альтернативними освітніми закладами, аніж закритими освітніми середовищами.

      Вся работа доступна по Ссылке