Сутність поняття «традиція» як культурно-педагогічного явища

     

      Національне відродження Української держави, кардинальні перетворення у соціально-економічній, політичній та духовній сферах спричиняють зміну ціннісних орієнтацій, утвердження полікультурності і плюралізму в усіх галузях суспільного життя, в тому числі й в освітньо-виховній. Відомо, що коли шкільна педагогіка відмежовується від народної, родинної, коли виховання не базується на культурних традиціях нації, розриваються коріння, руйнується національна свідомість, відбувається втрата моральних цінностей.

      Традиція як феномен нерозривно пов’язана з поняттям «культура», яке в класичній латині («cultura») означає «оброблення, виховання». В своєму сучасному значенні цей термін виник порівняно недавно – в середині XVIII ст. і у науковому середовищі трактується як осередок духовних, етичних, естетичних та матеріальних цінностей, що створені людством, і складають його духовно-суспільне буття [65]. Істотний внесок у формування сучасного змісту категорії «культура» здійснили Х-Г. Гадамер, О. Шпенглер, К. Ясперс та ін. науковці, котрі пояснювали значення цього терміну (доповнюючи зазначений), як сукупність норм, пріоритетів та ідеалів, що виконують функцію орієнтирів людини в сучасному суспільстві і є множинністю способів і прийомів діяльності, як матеріальної, так і духовної. Це поняття об’єднує у собі науку, освіту, мораль, уклад життя, мистецтво, спорт та світогляд.

      Головними, специфічними засобами культури, які охоплюють всю систему життєдіяльності людини, є традиції. Культурні традиції, взяті в своїй динаміці, є носіями виключно важливих, універсальних у рамках суспільства функцій соціальної еволюційної самоорганізації та саморегуляції [292]. Культурні традиції є основним механізмом наслідування елементів і форм процесу передачі культурного надбання від одного покоління до іншого. Вони є явищем, яке споконвічно супроводжує людину з моменту появи її на світ і означає передачу від покоління до покоління форм поведінки, навичок, понять, усього, що утворює кістяк культури [16].

     Незаперечною є думка щодо вагомої виховної ролі культурних традицій, які є незамінними засобами, через які кожний народ відтворює себе – свої духовні, моральні, трудові та естетичні цінності у молодому поколінні.

      Завдяки своїй актуальності, тема традицій саме як культурно-педагогічного явища стала предметом наукового інтересу багатьох дослідників різних часів, тому для розкриття сутності цього поняття звернемось до їх наукового доробку, не дотримуючись при цьому принципу суворої хронології.

      Вся работа доступна по Ссылке