Передумови становлення сучасної японської сім'ї

     

      Перші поодинокі відомості дослідників про Японію, що з’явились до середини ХІХ ст., були насичені інформацією виключно про екзотику цієї країни. Далека Японія вважалась відсталою, примітивною і такою, що не заслуговує на серйозний науковий погляд. Тому дані щодо населення островів носили уривчастий, поверховий, неприховано суб’єктивний, а подекуди й упереджений, характер.

      З розвитком світового суспільства підвищувався рівень зацікавленості розвинутих країн до «периферій» планети. Виникала потреба в більш досконалому вивченні Японського архіпелагу не тільки в плані географії, біології та етнографії, а також з точок зору соціологічної, культурологічної та педагогічної наук. Результатом цього наукового інтересу стала поява більш глибоких досліджень про культуру японців, сімейну організацію, взаємостосунки між поколіннями та особливості виховання дітей.

      Так, дослідження М. Венюкова «Очерки Японии» [63], та друга частина його праці «Обозрение японского архипелага в современном его состоянии» – «Японцы дома и в обществе» [62], які вийшли в світ у 1869 р. та 1871 р. відповідно. Вчений, спираючись на автохтонні літописи, починає історичний шлях японської цивілізації з епохи Дзьомон (орієнтовно 300 р. до н. е.) – саме в той період, коли об'єднання родових общин (удзі) стали первинними соціальними осередками, основою традиційного сімейного ладу і прадавнього релігійного культу. Крім того, в праці викладено описи верств японського соціуму, особливості життя японців від народження до смерті, традиції, звичаї, цікаві відомості про ставлення японців до релігій, про організацію родини, виховання дітей, становище жінки в сім'ї та в суспільстві. Автор, указуючи на суворо патріархальний клановий устрій, що упродовж століть панує в Японії, стурбований деякими традиціями японської родини, наприклад, тим, що поряд з достатньо гуманним загальним ставленням до дітей «японська раса теряет от того, что девушек отдают замуж четырнадцати и даже тринадцати лет, и что отцами рождающегося поколения являются восемнадцатилетние юноши, которые еще сами не доросли… [с. 211, 63]».

      Вся работа доступна по Ссылке