Особливості гендерного виховання школярів на уроках фізичної культури

     

      Гендерне виховання через свою роль у суспільстві має велике значення для системи шкільної освіти. Залежно від того, які цінності прищеплює школа молодому поколінню, формуються ті або інші гендерні ролі, гендерні сценарії або інші моделі гендерної поведінки. Ці ролі тісно пов’язані з усвідомленням себе представником певної статі та з нормативами поведінки, характерної для них. Не обминув цей процес і фізичного виховання учнів основної школи, де основною формою слугує урок фізичної культури. Проаналізуємо специфічні ознаки гендерного виховання школярів і на цій основі визначимо сутність гендерного виховання на уроках фізичної культури. Теоретичний аналіз наукової літератури довів, що дослідження гендерного виховання торкаються методики навчання з урахуванням гендерної ідентичності, гендерної соціалізації, гендерних взаємин. Гендерну ідентичність прийнято розглядати як базову структуру соціальної ідентичності, яка характеризує людину з погляду її приналежності до чоловічої чи жіночої групи, при цьому найбільш значущим є те, як сама людина себе категоризує. Процес формування гендерної ідентичності нерозривно пов’язано з засвоєнням гендерних ролей, які визначаються як вид соціальних ролей, набір очікуваних взірців поведінки чоловіків і жінок [133; 190; 198]. Гендерна соціалізація – процес засвоєння норм, правил поведінки, установок відповідно до культурних уявлень про роль, стан і призначення чоловіка й жінки в суспільстві. Ю. Гусєва стверджує, що гендерна соціалізація здійснюється за допомогою механізмів соціалізації, серед яких найбільш сильними є наслідування та ідентифікація з батьками своєї статі. Дівчата прагнуть бути схожими на маму, хлопчики, відповідно, на тата [67].

      Гендерні стосунки, на думку С. Матюшкова, існують і реалізуються на різних рівнях функціонування соціальної реальності, а саме: макросоціальний рівень представлено громадськими відносинами й детермінується системою гендерних уявлень; мезорівень – гендерними відносинами між групами чоловіків та жінок; макрорівень, де гендерні відносини розкриваються в міжособистісних контактах між представниками різних статей і задаються гендерними установками, та індивідуальний рівень у вигляді самоставлення й переживання власної гендерної ідентичності [153].

      У колі нашого дослідження велике значення має отримання школярами знань про „гендер” у контексті формування рухових умінь та навичок як основи фізичного виховання в загальноосвітніх навчальних закладах.

      Мета гендерного виховання, як зазначає В. Кравець, полягає не лише у формуванні правильного розуміння сутності моральних норм та установок у сфері взаємин статей, але й потреби керуватися ними в усіх сферах діяльності [124, с. 174]. Продовжуючи дослідження гендерного виховання, С. Вихор доводить, що мета гендерного виховання відображається в його змістовому компоненті, суть якого становлять ідеї гендерної рівності, цінності кожної особистості та її самореалізації, незалежно від статевої належності [41, с. 36]. У площині фізичного виховання школярів зазначимо, що самореалізація школярів на уроках фізичної культури проходить у площині оволодіння різними руховими діями відповідно до особистісного інтересу, що торкається фізичної підготовки та фізичного розвитку засобами конкретного виду фізкультурно-оздоровчої діяльності чи обраного виду спорту.

      Німецькі науковці М. Горсткемпер, Г. Фаульстіх-Віеланд мету гендерного виховання вбачають у формуванні гендерної культури хлопців і дівчат, унаслідок чого вони вчаться мати власну думку про особистість чоловіка й жінки; долати ворожість у взаєминах чоловіків і жінок; з’ясовувати відмінності, що існують між ними, мінімізувати наявні стереотипи; аналізувати, яким чином сприймаються гендерні ролі; реалізовувати й підтримувати партнерство між чоловіками й жінками в усіх сферах життя [278].

      Вся работа доступна по Ссылке