Закономірності і специфіка виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів
Кардинальні зміни в житті українського суспільства, нові реалії на світовій арені не могли не торкнутися організації виховної роботи у вищих педагогічних навчальних закладах. Ці зміни зумовлені такими чинниками, як демократизація, становлення ринкових відносин, здійснення державності, формування громадянського суспільства, входження в світову цивілізацію і культуру, становлення правових відносин.
Закони, норми, принципи діяльності й поведінки людей здаються дуже тривкими тому, що концентрують у собі найбільш життєздатний досвід і традиції, накопичені багатьма поколіннями. Освіта, зокрема вища педагогічна, допомагає людині відбирати позитивний досвід, який є особливим видом отримання знань, зумовлений внутрішніми потребами окремого індивіда, тому першопорядним завданням сучасної освітянської діяльності є звернення до безпосереднього буття особистості в громадянському просторі. З огляду на це, постає необхідність акцентування на громадянському вихованні, активізації громадянської позиції сучасної студентської молоді.
Проведення реформ в умовах трансформації українського суспільства вимагає нових підходів до оцінки потенціалу студентської молоді, пошуку сучасних концепцій організації і проведення з нею виховної діяльності, розробки адекватних технологій педагогічної підтримки цього процесу. Однак, як справедливо стверджує О. Севастьянова, це „стане можливим лише за умов оновлення уявлень про особистість сучасного українського студента, який суттєво відрізняється від своїх однолітків минулих десятиліть” [199, с. 86].
Водночас слід ураховувати, що процес громадянського виховання сучасних студентів не може бути адекватно зрозумілим і дослідженим без урахування особливостей студентства як особливої соціальної групи українського суспільства.
Традиційно студентами називають тих, хто навчається у вищих навчальних закладах, і для кого характерні загальні ознаки, завдяки яким вони формують єдину соціально-демографічну спільноту [77, с. 36].
Студентські роки – час становлення активної соціальної самостійності й особистісної свободи. Реалії дорослого життя „кананізують процеси самоаналізу й адекватної самооцінки, активізують самовиховну діяльність, формують механізми саморегуляції поведінки студентів” [199, с. 91].
Особливості сучасного соціально-економічного становища в країні зумовили появу принципових новоутворень, характерних для студентства як особливої соціально-демографічної групи. Стрімкі зміни умов життя, зміна політичних орієнтацій і форм державного устрою, економічні труднощі, європеїзація культури, розмитість моральних регуляторів – усе це в химерних, іноді негативних формах переплелося і становить вагомий спонтанний виховний чинник, який не завжди позитивно позначається на свідомості студентської молоді. Студенти початку ХХІ ст. суттєво відрізняються від своїх однолітків кінця ХХ ст.
Вся работа доступна по Ссылке
