Смислова будова феномена особистісної свободи в осіб, позбавлених волі

     

      У нашому дослідженні було проведено порівняння показників опитуваль-ника „Я і Світ”, отриманих на нормативній вибірці та групі осіб, позбавлених волі (ув’язнених). До вибірки ув’язнених увійшли 64 особи, з них – 44 чоловіки і 20 жінок, що відбувають термін покарання у в’язницях та виправно-трудових коло-ніях загального режиму Луганської області.

      Злочини, здійснені досліджуваними з цієї вибірки, кваліфікуються як кори-сливі (це крадіжки та поширення (зберігання) наркотиків). Вік досліджуваних – від 22 до 60 років (середній вік – 37 років). Зауважимо, що в аналізі даних врахо-вано стать і вік досліджуваних цієї групи; термін покарання й період перебування в місцях позбавлення волі як окремі змінні не враховано. Опитування ув’язнених, з одного боку, надало результати, які дозволили додатково перевірити й підтвердити валідність опитувальника „Я і Світ” (на ос-нові методу контрастних груп), а з іншого, – надав дані про важливі особливості смислової структури феномена внутрішньої свободи – несвободи в респондентів, які скоїли злочин та відбувають термін покарання, що дозволяє розглянути зміст досліджуваного явища в новому ракурсі.

      Перш ніж представити дані, отримані на цьому етапі дослідження, зверне-мося до деяких теоретичних аспектів психології злочинця та ув’язненого. Перед-усім зазначимо, що в контексті проблеми внутрішньої свободи ця група дослі-джуваних становить для нас особливий інтерес, оскільки спосіб життя, обраний і реалізований цими людьми, призвів їх до ситуації зовнішньої, об’єктивної несво-боди в її крайньому прояві – до ситуації примусового позбавлення волі. Скоєння злочину, тобто дії, що завдає шкоди іншим людям, має у своїй основі певні моти-ваційні передумови, у смисловій структурі яких міститься „дозвіл”, що дається людиною самій собі, діяти з метою досягнення бажаного всупереч соціальним нормам та інтересам інших людей (це так звані „асоціальні установки”, або „кон-трнормативні цінності”). Цей момент, як ми зазначали в теоретичному огляді, є одним з проявів внутрішньої несвободи, коли людина зсуває межу „Я – не-Я” (тобто межу між своїм Я та суспільством) „від себе”, уважаючи частину соціаль-ного простору своєю особистою „територією”, і встановлює там власні правила, не запитуючи згоди інших та порушуючи їхні особисті межі. Саме таким чином розглядає специфіку психологічної межі злочинця Ф. Перлз [304].

      Вся работа доступна по Ссылке