Сутність та основні етапи мотиваційного процесу

     

      Для розуміння принципів управління мотиваційним процесом на підприємстві потрібно з’ясувати його сутність та основні етапи, що є неможливим без визначення поняття мотивація. Сутність мотивації необхідно розглядати за допомогою основних категорій, що визначають причини дій людини, зумовлюють та активізують її діяльність: потреби, мотиви і стимули. Як самостійна наукова проблема концепція потреб набула особливої актуальності у першій половині ХХ ст. Спільним для більшості авторів є визначення характерної для потреби функції спонукання людини до діяльності. І саме тому дослідження проблеми мотивації слід розпочинати з розгляду цієї категорії.

      Із психологічної точки зору, потреба індивіда – це усвідомлення відсутності певних чинників, що спонукають людину до дії. Щодо трудової діяльності, то потреба – це стан людини, що слугує джерелом її активної діяльності і створюється нестачею предметів, необхідних для її існування [1].

      Потреба — це відчуття фізіологічного, соціального або психологічного дискомфорту через брак певного об'єкту, це необхідність у тому, що потрібно для створення і підтримування нормальних умов життя і функціонування людини. Потребу можна трактувати як стан нерівноваги, дефіциту, на усунення яких спрямовані дії людини [2].

      Деякі автори [3] не погоджуються з визначенням потреби як дефіциту, нестачі, пояснюючи це тим, що потреба може з'являтися і через психологічні подразники, що виникають спонтанно, без попереднього відчуття дефіциту, через привабливість певного об'єкту. Тобто, це не лише нестача певного об'єкту, а бажання володіти привабливим, потрібним, необхідним для досягнення мети або усунути неприємні чи посилити приємні відчуття.

      Найпоширенішою є точка зору, згідно з якою потреба – це не сама нестача певного блага, а її відображення у свідомості людини. Тобто, це психічне явище відображення об'єктивної необхідності в будь-чому для організму (біологічні потреби) і особистості (соціальні і духовні потреби) [3].

      Потреби виражають певні блага, необхідні для підтримки життєдіяльності і розвитку організму, людини, соціальної групи, суспільства [4]. Відсутнє благо часто називають предметом потреби. Як потреби також розглядають певні життєві цінності: цілі людської діяльності, принципи життя або найважливіші якості, необхідні для досягнення життєвих цілей. Однак, необхідно зазначити, що розташування цих цінностей за ступенем значущості, не означає їх ранжування за силою потреби. Наприклад, людина може поставити заробіток на одне з перших місць, але при цьому не надавати значення відсутності грошей на даний момент, оскільки не відчуває в них потреби. У психологічній та економічній літературі існують ще такі визначення потреби [3, 5]:

      - спрямованість на здійснення певних дій для підтримки життєдіяльності;

      - глибинні неусвідомлені установки людини на самозбереження і забезпечення власної біологічної і соціальної цілісності;

      - основні вирішальні сили активності індивіда у взаємодії з навколишнім світом;

      - внутрішня програма життєдіяльності індивіда, що відображає, з одного боку, залежність від умов існування, а з іншого – необхідність виконання цієї програми для того, щоб існувати.

      Вся работа доступна по Ссылке