Політичний імідж як складова публічної взаємодії

 Становлення інформаційного ринку значно вплинуло на форми та порядок публічної взаємодії. Системний зв’язок між політикою та суспільно-політичними запитами чи вимогами створює необхідну основу вироблення іміджевої стратегії функціонування влади. Системні відповіді на громадські запити представниками влади визначають зміст та напрямок публічної політики, яка, в свою чергу, впливає на оформлення іміджу влади у суспільній свідомості. Навіть рутинні на перший погляд політичні рішення створюють основу реалізації публічної політики, яка представляє собою комплекс заходів з регулювання суспільних відносин.

 Іміджева стратегія влади реалізується через складний комплекс програмної артикуляції публічної політики. До програмних заяв належать законодавчі та підзаконні нормативні акти, адміністративні правила та інструкції, публічні заяви та звернення офіційних осіб, в яких виражено наміри та цілі уряду та комплекс дій щодо їх реалізації. Процес іміджевого позиціонування ускладнюється тим, що програмні заяви часто мають суперечливий характер. Конфлікти, які виникають у результаті неузгодженості значення законодавчих актів із програмними заявами діючих політиків, негативно впливають на імідж державної влади в цілому.

 Іміджування влади в контексті здійснення публічної політики має супроводжуватись артикуляцією результатів роботи уряду, окремих органів виконавчої влади. Поширення інформації про фактично виконані політичні рішення та програмні заяви належить до основних методів формування позитивного іміджу влади. Використання даних про виконання програмних заяв та оприлюднення показників загальної позитивної динаміки щодо розвитку соціально-економічних процесів має на меті створення умов для подальшої пролонгації суспільного договору щодо надання владних повноважень в ході наступних виборів. Роль іміджевих технологій в даному випадку полягає в висвітленні позитивних результатів діяльності уряду, підкресленні відповідності дій програмним заявам та відвернення уваги громадськості від нереалізованих або неналежним чином реалізованих програмних положень.

 Політична наука сьогодні відносить політичний імідж до основних культурно-інформаційних ресурсів влади [179, c. 88]. Виконуючи виражену ресурсну функцію, імідж стає невід’ємною складовою політичної влади. При цьому значення іміджевих характеристик в процесі легітимації влади у сучасному суспільстві неухильно зростає.

 Поняття легітимності в сучасному значенні було сформовано під впливом методологічних досліджень німецького соціолога М. Вебера. Основні положення концепції легітимного панування дозволяють представити імідж в якості проекції бюрократичного, традиційного та харизматичного стилів політичного лідерства.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/296879.html