Сутність та ознаки економічного потенціалу підприємства

     

      Перспектива діяльності суб’єкта господарювання і темпи його розвитку залежать від ряду факторів. Наявність ресурсів, інтенсивність їх використання, ефективний менеджмент та конкурентні умови функціонування в сукупності визначають кінцеві результати роботи підприємства, рівень відтворення засобів виробництва та обсяги нарощення діяльності у майбутньому. Зв’язок та залежність економічного розвитку суб’єктів господарювання з наявним потенціалом і рівнем його використання цілком зрозумілі, завжди підкреслювались основоположниками економічної теорії та підтверджувались на практиці. Розвиток будь-якого бізнесу супроводжується нарощенням потенціалу підприємства та зростанням інтенсивності його використання.

      Виходячи з існуючих залежностей між одержаним прибутком, економічним розвитком підприємства та його наявним потенціалом, необхідно оцінити величину останнього, визначити рівень використання, виявити вплив факторів, що зумовлюють, та оптимізувати його параметри відповідно до поставлених стратегічних цілей. Для здійснення детальної оцінки потенціалу підприємства важливим є правильний вибір методів вивчення, прийомів і способів аналізу, передумовою застосування яких є визначення сутності об’єкта дослідження, його змісту та структури.

      Термін „потенціал” походить від слова „потенція” (лат. potentia – сила), тобто це здатність, можливість, сила, які здатні проявитись за певних обставин [144, с. 485].

      Радянський енциклопедичний словник трактує поняття потенціалу як „… джерела, можливості, засоби, запаси, які можуть бути використані для виконання будь-якого завдання, досягнення поставленої мети; можливості окремої особи, колективу, держави у конкретній галузі” [143, с. 1046].

      Вітчизняний „Великий тлумачний словник сучасної української мови” визначає, що під поняттям потенціалу слід розуміти „… сукупність усіх наявних засобів, можливостей, продуктивних сил і т. ін., що можуть бути використані в якій-небудь галузі, ділянці, сфері; запас чого-небудь, резерв; приховані здатності, сили для якої-небудь діяльності, що можуть виявитися за певних умов” [20, с. 1087].

      Український словник іншомовних слів висвітлює під цим поняттям „сукупність наявних засобів, можливостей у певній галузі” [141, с. 764].

      У редакції „Російського тлумачного словника” потенціал розглядається як „.. сукупність засобів, можливостей в будь-якій сфері” [134, с. 518].

      У тлумачному словнику Ожегова С. І. та Шведової Н. Ю. пропонується наступного роду визначення потенціалу: „..ступінь потужності в будь-якому відношенні; сукупність яких-небудь засобів, можливостей…” [108, с. 571].

      Укладачі Кусайкіна Н. Д. і Цибульник Ю. С. „Нового українського тлумачного словника” вказують, що потенціал – це „..можливості, наявні сили, запаси, засоби, що можуть бути використані” [105, с. 426].

      Вищевказані трактування поняття „потенціал” можна охарактеризувати з двох позицій: багатогранності та єдності. Багатогранність поняття „потенціал” пояснюється різноманітністю об’єктів, до яких він застосовується. Наприклад, у фізиці, хімії, біології, економіці та ін. У другому випадку, трактування характеризуються єдиним змістом формулювання терміну, тобто в цілому сутність потенціалу виражається здатністю та можливостями до певних дій у відповідній сфері чи галузі для досягнення поставленої мети.

      Напрямком наших досліджень є вивчення діяльності підприємства і, відповідно, його потенціалу. Для з’ясування сутності потенціалу підприємства (регіону, галузі, держави) як окремої економічної категорії необхідно детально дослідити теоретичні підходи та наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів із вказаної проблематики.

      Проведений огляд літературних джерел свідчить про різноманітність думок вчених-економістів щодо формулювання сутності терміну „потенціал” в економічній науці. Це пояснюється багатьма спробами розв’язання проблеми узагальнення трактування потенціалу на рівні країни, галузі та підприємства.

      Перші спроби окреслити сутність потенціалу в економіці здійснив Воблий К. Г., а саме поняття потенціалу виробничих сил він розглядає як „… потенційні можливості країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб населення” [22, с. 128].

      Згодом поняття „потенціал” почали досліджувати і на рівні підприємства та визначати його як важливу економічну категорію, яка одночасно характеризує здатність підприємства ефективно використовувати наявні можливості, резерви та ресурси, як у внутрішньому та у зовнішньому середовищі.

      Так, в свій час (1954 р.), Струмилін С. Г. визначає економічний потенціал, як сукупну виробничу силу праці всіх працездатних членів суспільства [150, с. 12]. А відповідно Нємчинов В. С. (1967 р.) стверджує, що потенціал виробництва – це ресурсні можливості національної економіки для здійснення економічного зростання [104].

      У 1973 році Анчишкін О. І. виробничий потенціал розглядає як сукупність ресурсів, які в процесі виробництва набирають форми факторів виробництва [5]. Поряд з цим, заслуговують уваги думки Абалкіна Л. І. (1981 р.), який розуміє під потенціалом узагальнену збірну характеристику ресурсів, прив'язану до місця і часу [1].

      На думку Архангельського В. М. (1983 р.) „потенціал – це засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або розв'язання певної задачі” [7].

      Важливою рисою запропонованих трактувань є те, що вчені економісти, досліджуючи закони функціонування адміністративно-планової економіки, у поняттях потенціалу акцентували увагу виключно на засоби, ресурси та можливості держави, виходячи із умов господарювання в той момент часу.

      Вважаємо, що в сучасних умовах успішний розвиток підприємства та нарощення його потенціалу у великій мірі залежить від обставин зовнішнього середовища (умов постачальників, покупців, податкового законодавства) та здатності керівництва до адаптації. В цьому напрямку дослідження потенціалу проведено такими сучасними вченими як Рєпіна І. М., Олексюк О. І., Федонін О. С., Ігнатовський І. А. та інші [131, 109, 153, 54].

      Так, Рєпіна І. М. підприємницький потенціал розглядає як сукупність ресурсів (трудових, матеріальних, технічних, фінансових, інноваційних і ін.), навичок і можливостей керівників, спеціалістів та інших категорій персоналу щодо виробництва товарів, здійснення послуг (робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпечення сталого функціонування та розвитку підприємства [131].

      Вся работа доступна по Ссылке