Стадії адміністративно-правового регулювання політичних прав військовослужбовців Збройних Сил України
Правове регулювання доцільно описувати не як сукупність правових явищ. Ці явища для формування цілісного уявлення про правове регулю¬вання необхідно «розставляти по своїх місцях», характеризувати їх як єдину систему. Тільки в такому випадку буде здійснено системну характеристику правового регулювання, коли описуються не розрізнені явища (норми, тлумачення, юридична техніка і т.ін.), а цілісний механізм, кожна частина якого, взаємодіючи з іншими, виконує свої специфічні функції [71, с. 153].
Правове регулювання, як стверджують Є.Б. Ручкін та О.В. Пушняк, має свою структуру. «Структура механізму правового регулювання виявляється у певній послідовності підключення до правового регулювання зазначених юридичних засобів, у тій чи іншій черговості… стадій» [9, с. 220]. Стадії правового регулювання у певній послідовності складають динамічний процес здійснення такого. Є.Б. Ручкін та О.В. Пушняк вважають, що стадії право¬вого регулювання поділяються на обов’язкові (тобто такі, які цей процес перебігає кожен раз) та факультативні (в яких виникає потреба при впорядкуванні лише деяких суспільних відносин) [9, с. 220].
Дотримуючись цієї думки щодо поділу стадій правового регулювання, М.В. Кравчук до обов’язкових пропонує відносити: 1) моделювання суспіль-них відносин через загальне регламентування юридичних прав та обов’язків їх учасників; 2) виникнення суб’єктивних юридичних прав та обов’язків у суб’єктів права, виникнення правовідносин; 3) реалізацію цих суб’єктивних прав та обов’язків; факультативними визначає офіційне тлумачення правових норм та їх застосування [72, с. 197]. На наш погляд, виділення таких стадій правового регулювання не є точним з точки зору логічної послідовності етапів правового регулювання, не охоплює всі можливі стадії процесу правового регулювання.
Першою стадією адміністративно-правового регулювання політичних прав військовослужбовців, виходячи зі стадійності правового регулювання, запропонованої М.В. Кравчуком [72, с. 197], є моделювання суспільних відносин через загальне регламентування юридичних прав та обов’язків їх учасників. І проти цього не можна заперечувати, адже правова регламентація певних відносин беззаперечно є першим етапом правового регулювання, на якому різні суб’єкти правоутворення формулюють, санкціонують та закріп-люють у притаманних правовій системі даної країни юридичних джерелах (нормативно-правових актах, нормативно-правових договорах, адміністра-тивних та судових рішеннях прецедентного характеру, правових звичаях) норми права – юридичні правила поведінки людей загального характеру, які передбачають дозволені та обов’язкові форми їх стосунків у правовій сфері [9, с. 220–221]. «Зведення до закону, надання строгих юридичних форм нормам права – перша стадія правового регулювання, коли створюється його нормативна основа.
На цій стадії введені в правову систему норми регламентують, направляють поведінку учасників суспільного життя шляхом встановлення їх правового статусу. Для суб’єкта права (індивіда чи організації) окреслюється коло можливих прав і обов’язків. На першій стадії здійснюється загальний, неперсоніфікований, неіндивідуалізований вплив права. Норми права орієнтують учасників правового життя на досягнення поставлених ними цілей, попереджають про можливість настання як позитивних, так і негатив-них наслідків поведінки людей у сфері правового регулювання. У нормах права як би прогнозуються перешкоди на шляху задоволення правових інтересів членів суспільства і вказуються можливі правові засоби їх подолання.
Вся работа доступна по Ссылке
