Міфологізація як механізм конструювання образу соціальної реальності
Щоб зрозуміти соціальні процеси минулого вчені часто звертають увагу на міфологізацію як основоположний процес творення соціальної ідентичності. При цьому більшість дослідників трактують міфотворчість як процес фабрикації і впровадження в суспільну свідомість соціальних міфів, що визначаються як система онтологізованных семіотичних цінностей, які актуальні в даній конкретній соціокультурній спільноті [1, с. 147].
Варто вказати, що сьогодні категорія соціального міфу на пострадянському просторі поступово повертає собі належне місце в системі наукового знання. Однак, в західній соціологічній традиції використання понять міфу і міфології в концептуально-інтерпретаційних схемах практично ніколи і не уривалася. До них удавалися прихильники структуралізму, функціоналізму, конструктивізму, представники феноменологічного і психологічного напрямів в соціології. Особливо активно дані категорії працюють в теоріях Ж. Сореля, Г. Юнга, В. Парето які розглядали ідеологію як соціальну міфологію, практично отожнюючи ці два явища як інваріанти соціальних фікцій. Радянський соціолог Р. Гуревич трактує соціальну міфологію як специфічний феномен ідеологічної практики, особливий вид духовної діяльності по створенню, розповсюдженню і підтримці ілюзій продукованих правлячою елітою для маніпулювання масами [2, с.83].
Майже всі дослідники соціального міфу визначають, що він є поєднанням раціонального і ірраціонального, свідомого і безсвідомого. При цьому раціоналізація міфів передбачає можливість іх штучного створення, тобто міфотворчість, зумовлену цілераціональною дією, продуктом якої є міф з обміркованим задумом, ірраціональність якого пов’язана з несвідомим сприйняттям і поширенням [3, с. 135].
Детально процес міфологізації та його технології розглядаються в праці Е. Кассіера «Техника современных политических мифов». Досліджуючи міфологію як автономну символічну форму культури, позначеною особливою модальністю, особливим засобом символічної об’єктивації чуттєвих емоцій, автор наводить докази того, що міфологізація є одним з найдавніших видів людської діяльності, основою її духовного життя.
Характеризуючи сучасний стан міфотворчості Е. Кассіер зазначає, що змінилася сама техніка створення міфу. «Міф створюється згідно з планом. Нові міфи не виникають мимохідь, вони не є продуктом неприборканого уявлення. Навпаки вони є штучними утвореннями, сконструйованим вмілими й спритними «майстрами». ХХ століттю - великій епосі технічної цивілізації – судилося створити нову техніку міфу, оскільки міфи можуть створюватися так само відповідно до тих самих правил, що і будь-яка інша сучасна зброя. Це новий момент, що має принципове значення. Він змінив усе наше соціальне життя» [4, с. 59-60]. Е. Кассірер розрізняє декілька засобів такої нової техніки міфологізації - . це застосування „соціальної магії”, спрощення і символізації мови міфу, супроводу його ритуалами. З магією пов’язана маніпулятивна функція міфу, яка починається з культу героя-вождя. Він головний homo magus - чаклун, він створює ієрархію людей-магів, дуже схожу на структуру «верховний жрець – його оточення» (так з’явився соціальний генералітет «чарівників» у Радянському Союзі: у біології – Лисенко, в ідеологій – Суслов, в економіці – глави міністерств і відомств, у мистецтві – «найталановитіший поет нашої епохи» і т.д.). Стосовно спрощення і символізації мови міфу, тобто використання «магічних слів» Е. Кассірер зазначає, що в процесі міфологізації магічна функція слова домінує над семантичною. «Якщо ми досліджуємо наші сучасні міфи і їх використання, то знаходимо в них не лише переоцінку наших етичних цінностей, але також і трансформацію людської мови. Магічна функція слова відверто домінує над семантичною» [5, с. 186]. Така зміна значення слів залежить від того, що слова, які раніше вживалися в логічному або семантичному значенні, використовуються тепер як магічні слова, призначені викликати певні дії і збуджувати конкретні емоції. Що стосується сучасного стану міфологізації соціальної реальності, то на думку Е. Кассірера, вплив міфу посилюється завдяки запровадженню і використанню нових соціальних ритуалів - як певної норми і форми символічної поведінки, що історично склалася або є спеціально встановленою. Використання таких технологій і штучне створення міфів призводить до ефективного результату. Оскільки структура міфу й характер його сприйняття суспільною свідомістю досить добре вивчені, це дозволило створити цілу індустрію, яка фабрикує і запроваджує міфи з метою маніпуляції свідомістю і поведінкою [4, с. 61].
Вся работа доступна по Ссылке
