Напрямки розвитку фінансової безпеки сільськогосподарських формувань

     

      Стійке виробництво сільськогосподарської продукції на етапі реформування агропромислового комплексу не може бути забезпечене без упровадження прогресивних технологій, переходу на якісно новий рівень інтенсифікації, заснований на більш ефективному використанні трудових, матеріальних і енергетичних ресурсів, біологічного потенціалу продуктивності сучасних сортів рослин і агроекологічних ресурсів тощо [2, с. 435-444]

      Приклади використання стратегічного підходу до управління виробничо-господарською діяльністю сільськогосподарських формувань почали просліджуватися ще в 20-30-і роки 20-го сторіччя, але поняття стратегії ввійшло до економічного лексикону лише в 50-і роки, коли реакція суб’єктів господарювання на несподівані зміни у зовнішньому ринковому середовищу прийняла винятково важливе значення.

      Одна з умов звертання до стратегії – це швидкі і не пов'язані одні з іншим зміни, що відбуваються в зовнішньому середовищі формувань, викликані насиченням традиційних ринків збуту, технологічними відкриттями усередині і поза компанією, несподіваною атакою конкурентів. В подібних умовах існуючі організаційні традиції і досвід уже не спрацьовують [6, с.37].

      Так, наприклад, з одного боку стратегію розглядають, як один з декількох наборів правил ухвалення рішення щодо поводження організації, а з іншого - під стратегією розуміє набір правил і прийомів, за допомогою яких досягаються основні цілі тієї чи іншої системи. У сільському господарстві матеріальні ресурси мають ряд особливостей, які необхідно враховувати при розробці концептуальних аспектів фінансової безпеки [21, с.42]. Ми вважаємо, що до них можна віднести наступні особливості:

      - по-перше, матеріально-технічні ресурси піддаються впливу природних умов; - по-друге ефективне використання матеріально-технічних ресурсів залежить від сезонності виробництва;

      - по-третє, розмір і структура матеріально-технічних ресурсів змінюється по зонах країни; - по-четверте матеріально-технічні ресурси складаються із засобів промислового виробництва і створених у сільському господарстві і їх використанні пов'язано з діяльністю всіх ланок АПК.

      Існуючий стан із забезпеченням сільського господарства технікою і сільськогосподарськими машинами є критичним через відсутність в аграріїв засобів на придбання нової техніки. Усе більш гостро стоїть питання про повне і своєчасне забезпечення сільського господарства паливом, мінеральними добривами, отрутохімікатами, електроенергією й іншими засобами виробництва.

      Таким чином, з врахуванням вище викладеного й особливостей сільського господарства, ми вважаємо, що формування матеріальних ресурсів для аграрного формувань в сучасних умовах доцільно проводити різними шляхами. Це можуть бути товарний і фінансовий кредит, лізингове забезпечення машинами (наприклад, оплата техніки в розстрочку дозволяє господарствам маневрувати витратами на її придбання протягом 3-5 років, використовуючи машини у виробництві й одержуючи від цього економічний ефект); використання техніки на основі кооперації фермерських господарств і інші форми. При цьому необхідне державне регулювання цін і пропорцій обміну сільськогосподарської і промислової продукції.

      Крім того, на нашу думку, підвищенням ефективності матеріальних ресурсів для аграрних формувань є скорочення їх витрат, збільшення продуктивності сільськогосподарських угідь та тварин, застосування маловідходних, безвідходних і ресурсозберігаючих технологій, поліпшення якості і підвищення конкурентоздатності продукції [59, с.69]. Також найважливішим фактором зниження матеріальних ресурсів на виробництво продукції є інтенсифікація виробництва, при якій витрати на гектар збільшуються, а на одиницю продукції знижуються [91,с. 59-61].

      Стратегію фінансової безпеки в розрізі сільського господарства не досить повно вивчено і розглянуто. В умовах переходу до ринку аграрні формувань, що набули самостійності, мають потребу в формуванні економічної інтересів, підвищенні конкурентоздатності, модернізації і радикальному відновленні виробництва, залученні новітніх ефективних технологій, що на наш погляд є однією з найважливіших стратегічних цілей формувань в ринковій економіці. Основний шлях до її досягнення в сучасних умовах - своєчасне виявлення, освоєння і широке практичне використання досягнень НТП. Ми вважаємо, що вирішення цієї проблеми має взяти на себе стратегія інноваційної діяльності формувань, чітко сформульована і розроблена на рівні формувань.

      Завданням цієї стратегії має стати використання всіх ресурсів і компетенції організації, просування на нові ринки чи визначення конкурентів на вже освоєних ринках шляхом інновації та інших заходів. Даний вид стратегії в рамках окремо взятого формування повинен, на наш погляд, бути спрямований на створення головної передумови – досягнення конкурентних переваг. Стратегія формувань в інноваційній діяльності в першу чергу, повинна базуватися на постійному пошуку розширення ринку товарів. Тому, ми вважаємо, що крім цієї стратегії паралельно має бути змодельована активна стратегія маркетингу з просування майбутнього проекту на ринок, тому що інноваційний задум і стратегія маркетингу служать ключовими аргументами на користь конкурентного проекту [55, с. 232-236].

      Існуючий науково-технічний прогрес у сільському господарстві базується на властивих йому економічних і біологічних законах. В наслідок цього науково-технічний прогрес в аграрному виробництві має свої особливості, що випливають зі специфіки обробки, збирання, зберігання, транспортування і переробки сільськогосподарської продукції. Стратегія інноваційної діяльності формувань з урахуванням особливостей галузі, на нашу думку, є однієї з пріоритетних, тому що правильно сформульована і розроблена стратегія дозволить не тільки поліпшити діяльність сільськогосподарських формувань, але й у майбутньому привести досягнення світових стандартів [61, с. 29-40].

      Вся работа доступна по Ссылке