Види портретних описів у творах «Ніч ніжна» і «Великий Гетсбі»
Кожен письменник по-своєму входить до літератури. Творчість класика американської літератури ХХ століття Френсіса Скотта Фіцджеральда є художньо-естетичною рефлексією аксіологічної парадигми екзистенційного простору «втраченого покоління». Ідейний леймотив його творів – трагічне світосприйняття внаслідок утрати ілюзій, психологічний надлам, зумовлений історичними, соціальними процесами (світова війна, економічна криза, утрата віри в «американський спосіб життя»). Лірико-романтична та соціально-критична лінії органічно співіснують, переплітаються, зливаються у творах видатного американського реаліста.
Багатогранність літературного таланту та своєрідний стиль письменника відзначається у критично-аналітичних публікаціях А.І. Старцева, Я.М. Засурського, О.М. Звєрєва та ін. [54].
М.О. Мендельсон та М.М. Корєнєва визначають невід’ємним компонентом тематичної основи творів Ф.С. Фіцджеральда зіткнення романтичної особистості з суворою реальністю [56]. А.М. Горбунов приділяє значну увагу «романтичності» творів, естетичним поглядам письменника [47]. Специфічна перспектива розповіді, своєрідне поєднання ліричної та аналітичної прози є характерними рисами авторського стилю у зрілих романах. На думку В.К. Кухалашвілі, сполучення складного часового малюнку з перспективою розповіді обумовлює не лише незвичну «густину» твору, в якому кожна найменша рисочка виявляється надзвичайно істотною, але й особливий діалектичний характер слова, образу, ідеї, тропа, дії [60, с. 47]. М.М. Корєнєва відзначає невисокий рівень уваги до оповідань Ф.С. Фіцджеральда з боку критиків, «які вважають їх другорядними, «банком» накопичення ідей, тем, художніх ршень, реалізоих пізніше у романах. Проте найкращі оповідання є цілком самостійним, логічно завершеними творами, які заслуговують на відповідне місце у золотому фонді світової літератури» [56, с. 75].
Доля Френсіса Скотта Фіцджеральда, що належав до плеяди великих американців, які прийшли до літератури США після Першої світової війни, була ніби протилежною: моментальний вражаючий успіх у широкого читацького загалу вже перших публікацій письменника й досить скромні, а то й суперечливі відгуки респектабельної критики, яка так і не визначилася остаточно в його оцінці аж до самої смерті майстра. Необхідно зазначити, що конфлікт між «незатухаючої ненавистю» до багатіїв, в якій письменник через багато років відверто зізнався в автобіографічному нарисі «Крах», і воістину дивною зачарованістю стилем життя людей, «не схожих на нас з вами», прагненням проникнути в їхні ряди став причиною важких душевних переживань Фіцджеральда. Звідси, мабуть, в значній мірі беруть свій початок властиві всьому творчості письменника песимізм і навіть цинізм. Відчуття прийдешнього лиха або катастрофи - одна з найбільш характерних рис творів Фіцджеральда. Він зізнавався, що всі ідеї, коли-небудь приходять йому в голову мали відтінок катастрофи. Може бути, таке світовідчуття являло собою розплату за ілюзії, які породжувалися від творчого зіткнення суворої реальності і мрії Фіцджеральда. Все життя він запроваджував у життя ілюзію легкості і безтурботності свого існування, в той час як дійсність була зовсім іншою. У тому, що Фіцджеральд писав про багатих людей і їх життя майже завжди присутній критичний і тверезий погляд. Як справжній художник, він завжди був виключно чесний і відкритий для читачів. Його кращі книги залишилися в літературі справжнім підтвердженням неспроможності міщанських ідеалів, крахом «американської мрії» і трагедія людей, що слідували уявним моральним орієнтирам. Через те вони й зараз не втрачають своєї актуальності.
Перечитуючи Фіцджеральда сьогодні, коли так наочно виступила непримиренність американських політичних, соціальних установлень з ідеалами справжнього гуманізму, миру іщастя, не раз задумаєшся, наскільки проникливий він був у свої оцінках, у своїх прозріннях. Але аналітичність не єдине властивість творчості Фіцджеральда. Індивідуум завжди цікавив його тільки в його відношенні до суспільства. Значущість його досягнень як митця у «Великому Гетсбі» і «Молодому багатшими» є не що інше, як результат найтоншого переплетення в них особистого і соціального. При цьому сприйняття соціального не обмежена безпосереднім впливом наособистість, що зазвичай називається тиском обставин. Воно розширене і включає всю історію нації, її суспільні ідеали і моральні цінності, як звучать з політичної трибуни, так і висунуті всім ходом подій.
Вся работа доступна по Ссылке
