Канали та засоби маніпулятивного впливу
Початок XXI століття характеризується для України вступом у новий етап свого розвитку - стадію побудови інформаційного суспільства. Це явище відбиває об'єктивну тенденцію еволюції суспільства, пов'язану з появою но-вих інформаційних і телекомунікаційних технологій, нових потреб і нового способу життя. Домінуючим об'єктом виробництва й споживання стають ін-формаційні продукти й послуги. Інформація перетворюється в основний стратегічний ресурс. «Володіти важливою інформацією означає володіти владою; вміти відрізняти важливу інформацію від неважливої означає воло-діти ще більшою владою; можливість розповсюджувати важливу інформацію у власній режисурі або умовчувати її означає мати подвійну владу» [47, С.411].
Безпосереднє володіння такою владою – прерогатива засобів масової інформації. Вони не лише відбирають відомості, що постачаються інформа-ційними агентствами, але й самі виробляють їх, а також виступають їх ко-ментаторами та розповсюджувачами. Потік інформації в сучасному світі на-стільки різноманітний та суперечливий, що самостійно розібратися в ньому не здатна навіть група спеціалістів, не кажучи вже про кожну окрему люди-ну. Тому відбір найбільш важливої з точки зору журналістів інформації та її надання в доступній для аудиторії формі – важливе завдання системи ЗМК. Вони вирішують, що потрібно, а що не потрібно виносити на обговорення широкому загалу, але з тією лише умовою – інформація повинна забезпечу-вати привернення та збереження уваги аудиторії. Засоби масової комунікації зробили неактуальними та даремними збори людей, які б інформували один одного, полемізували та гуртом шукали істину. «Ці засоби проникають у ко-жний дім, –вважає С.Московічі - знаходять там кожну людину, щоби пере-творити її у члена деякої маси. Але маси, якої ніде не видно, тому що вона повсюди. Мільйони людей, котрі спокійно читають свою газету, котрі мимо-волі слухають радіо, складають частину нового типу юрби – нематеріальної, розпиленої, домашньої. Залишаючись кожний у себе вдома, вони існують всі разом.» [38, С.241]. За думкою Сержа Московічі комунікація знижує інтелек-туальний рівень людей, занурюючи їх у юрби на дому. Тому для нього ЗМІ – це, в першу чергу, інструмент маніпулювання: «чи будемо ми розрізнені, чи сконцентровані, зібрані на стадіоні, на площі біля вождя чи усамітнені в сво-їй квартирі, слухаючи радіо, читаючи газету, будучи приклеєними до екранів телевізорів, знайомлячись з останнім виступом президента, наш психологіч-ний стан однаковий - супротив розуму, підпорядкування пристрасті, відкри-тість до вселяння. Будучи розсіяними, ми, однак, поділяємо одну й ту ж ілю-зію всемогутності, схильні до тих же перебільшених суджень та емоцій, при-хильні до одних і тих же почуттів люті й ненависті, так якщо б ми разом ви-йшли на вулицю для масової маніфестації. Одним словом, ми будемо зали-шатися «сомнамбулами», зачарованими авторитетом вождів, готовими під-порядкуватися їм і схильними їх наслідувати» [38, С.241-242].
Таким чином, ми прийшли до висновку, що одним з основних і найма-совіших каналів маніпулювання громадською думкою являються ЗМІ. Слід також зазначити факт відносної їх самостійності, хоча б через те, що кожен з них має свого конкретного власника із такими ж зовсім конкретними ціннос-тями, поглядами, світосприйняттям, політичними та іншими уподобаннями.
Сучасні засоби масових комунікацій, вважає Шишков [7, С.3], дають панівному класу могутню зброю для впливу. За допомогою їх став можливим одночасний вплив на людей, що навіть не стикаються один з одним. Крім то-го, для керування масою зараз зовсім немає необхідності у ватажках, у «про-водирі на вулиці». Засоби масових комунікацій непомітно, таємно виконують цю роль, і в цьому їхня вирішальна перевага перед «вождями». «Коли з'яви-лися радіо і телебачення, техніка керованого змасовлення досягла тріумфу», - заявляє Г. Шишков.
Основним завданням журналістів, працівників засобів масової інфор-мації, як ми вважаємо, є констатація фактів. Аналізуючи певну інформацію, журналіст бере на себе чималу відповідальність перед суспільством, оскільки не має права трансформувати її. І, розмірковуючи, повинен намагатися бути об'єктивним. Найголовніший обов'язок журналіста - забезпечувати права громадян на інформацію, яка, у свою чергу, мусить бути правдивою. Це означає: шляхом точної вичерпної та перевіреної інформації відображати дійсність, щоб громадськість на основі такого повідомлення могла одержати чітке уявлення про ті процеси, які відбуваються у державі, оскільки журна-ліст - спостерігач, а не учасник подій. Подача інформаційних матеріалів в українських ЗМІ є гострою проблемою, оскільки у випусках новин, аналітич-них програмах окрім достатньої інформативної бази відсутнє розмежування між РR- технологіями та рекламою.
Вся работа доступна по Ссылке
