Особливості маніпулювання громадською думкою в сучасному українському суспільстві

     

      В умовах сучасного українського суспільства радянська система цін-ностей та норм виявилася неактуальною стосовно нової, що зазнала змін, реальності. Нові умови (поява ринкової економіки, багатопартійності в політичній сфері, поява індивідуального вибору як такого) призвели до важливості керування людським сприйняттям, увагою, смаками, настроями, громадською думкою. Колишній радянський громадянин звик до відсутно-сті особистого вибору. Ідучи на вибори, він чітко знав, що проголосує саме за цю партію або політичного лідера, адже інших і не було. У магазині на нього чекала одна єдина державна торгова марка, один виробник, а також постій-ний загальний дефіцит, черги і однаковий товар для всіх (крім, звісно, еліти, яка мала доступ на інші,імпортнігрупи товарів). З появою ринко-вої економіки з’являється вибір як явище цілком незвичне і стороннє як на радянського жителя. Йому надто складно розбиратися у великому розмаїтті по суті тотожних товарів і послуг, що продовжують з’являтися у полі його зору. Він не розуміє мети появи десятків партій і не може зорієнтуватися, яка ж є ближчою його інтересам. Саме в умовах певної дезорієнтації і маргіналізації суспільства з’являється спри-ятливе середовище для спрямування його уваги в певну площину (на певний тип товару чи послуги, певну торгову марку чи бренд, певну політичну силу). А найпростіший засіб для впливу на громадськість - це той, що спроможний виключити рефлексивний підхід до пропонова-ної реальності, тобто вплив маніпулятивного характеру.

      Серед найбільш дієвих і наймасовіших каналів впливу на громадську думку ми виокремили засоби масової комунікації. Саме вони являються найефективнішими розповсюджувачами, трансляторами інформації, часом неповної, часом спотвореної і недостовірної, стосовно окремих подій, явищ, процесів в українському та світовому суспільствах, тим самим цілеспрямова-но формуючи певну думку в середовищі громадськості і як результат – певне відношення і поведінкові установки стосовно певного об’єкта. Таким чином, формування громадської думки відбувається в якості нав’язування готових суджень, що не передбачає подальшої розумової та аналітичної діяльності з цього приводу.

      Однак, сприйняття інформації, що транслюється медіа, в якості прав-дивої та надійної може відбуватися лише за умов довіри до цих джерел з боку громадськості. Відповідно до проведених досліджень громадської думки у 2006 році [25, С.391 – 399] було зафіксовано, що рівень довіри до українсь-ких медіа значно (вдвічі) перевищує рівень довіри населення до міліції, про-куратури, судів, Верховної Ради, уряду, політичних партій. Було зафіксовано, що рівень довіри до ЗМК залежить від мови і національності респондентів. Серед громадян, чия рідна мова – українська, довіра до ЗМК складає майже 36%, для тих, чия рідна мова – російська – 24,5%, серед українців – 33%, се-ред росіян – 25%. Причому рівень довіри варіюється від 40% у сільській міс-цевості до 22% - в містах-мільйонниках. Різницю в оцінках за критерієм міс-ця проживання можна пояснити тим, що для жителів міст існує більше мож-ливостей для використання альтернативних джерел інформації, чого не ма-ють жителі сільської місцевості, для яких телебачення, радіомовлення та пре-са є єдиними доступними засобами отримання інформації.

      Менші відмінності в оцінках респондентів спостерігаються за критері-єм віку. Так, серед людей до 30-ти років рівень довіри складає 34,4%, серед людей 30-55 років – 29,6%, серед людей старших 55-ти років – 32,2%. Як ба-чимо для людей середнього віку більш характерна критичність, аніж для представників інших вікових груп. Також незначна відмінність у рівні довіри спостерігається серед тих, хто має вищу та середню освіту – 28,9% і 32,2% відповідно, і серед тих, хто має початкову та середньо-спеціальну освіту – 35,5% і 26,1% відповідно.

      Що стосується різниці у довірі до медіа, то визначальним є територіа-льний критерій. Подібна полярність проглядається в опозиції «Схід - Захід», що закріплена результатами президентських та парламентських виборів. До-віра до медіа у жителів Східного регіону України коливається у межах 24-27%, тобто уявлення про те, що можна і що слід очікувати від них, досить стійкі і мало динамічні, судячи зі схожості показників довіри в ситуаціях до і після президентської кампанії 2004 року. Близько чверті населення регіону розглядають медіа як цілком достовірне джерело інформації.

      Вся работа доступна по Ссылке