Відкриття Європи: Юнацьке Пробудження
Полегшення від аргентинських задирак прийшли в 1914 році, коли Борхесове життя драматично змінилось. Змушений до ранньої відставки через проблеми зору, його батько забрав сім'ю і переїхав до Європи, перебуваючи декілька тижнів у Парижі на шляху до Женеви. У Женеві діти, Хорхе Луїс та Нора, почали ходити до школи, а його батько зустрічався з швейцарськими фахівцями з проблем зору. .. Але розпочалася війна, і з нею повністю змінилось їхнє життя. Їхня подорож, яка на перший погляд, мала бути короткою, різко змінилася, і вони змушені були оселитися в Женеві. До них приєдналася потім бабуся по татовій лінії Фані Гашлан (його інша бабуся, Леонор Суарес де Асеведо, була вже з ними). Діти протягом чотирьох років навчалися у Ліцеї “Жан Калвін”. Там навчилися говорити, читати і писати латинською, німецькою та французькою мовами – в чому Нора дивовижно стала майстернішою за свого брата. Саме ці мови дозволили йому розширити коло читання, відкриваючи поетів експресіоністів і відомих філософів (Шопенгауера, Ніцше і т.д.). На щастя, студенти тут були вищого калібру, ніж ті, що вчилися у державній школі в Буенос-Айресі, із більшістю з них Борхес міцно подружився. Фактично, його майстерність у писанні, переконала директора, щоб підвищити Борхеса у класі, незважаючи на його далеко недосконале володіння французькою мовою !
Тут, у ліцеї, Борхес відчуває свій перший смак до літератури символістів, представлених йому парою польських друзів, досвідчених у життєвих справах. Вчитавшись у роботи Верлена , Рембо і Малларме , він відкрив для себе цілком новий шлях ставлення до світу через абстрактну літературу. Але це було тільки однією стороною його нового світу – він дізнався про багатьох інших письменників та філософів. З допомогою Карлайда він відкрив для себе те, що дуже часто саме винайдення правильної ідеї для книги є найбільш важливим.... І це все було в Женеві, де спочатку Борхес полюбив твори Шопенгауера , свого фаворита серед усіх філософів. Також у ці роки він познайомився із творчою роботою Вітмена , який для нього у ті юні роки був кульмінацією всієї витонченої мети поетичності. Взагалі, це були продуктивні роки, які змінили курс його життя, роблячи його обізнаним із всіма новими дослідженнями та ідеями, що на той час панували поміж інтелектуалів. Незважаючи на війну, сім’я виїжджає до північної Італії, де Борхес, який не забув про ґавчо, декламує їхні легенди у пустому амфітеатрі у Вероні....
Вся работа доступна по Ссылке
