Теоретичні підходи до дослідження конфлікту

     

      Конфлікт грав і грає важливу роль в житті суспільства і в життєдіяльності організації. В зв'язку з цим недивно, що вивчення конфліктів - тема, яка привертає увагу багатьох учених. Великий теоретичний і емпіричний матеріал, накопичений за майже сторічний період, відображається в різноманітті підходів і теоретичних платформ. Можна умовно виділити 2 етапи в історії вивчення конфлікту: початок XXст- 50-ті рр.; кінець 50-х рр. – теперішній час. Підставою розрізнення служить ступінь виділення проблеми конфлікту з ряду інших проблем, що розглядаються психологією. У першій половині століття конфлікт не виділявся в окремий об'єкт дослідження, а розглядався як складова частина ширших концепцій (наприклад, в психоаналізі або соціометрії). Психологів цікавили або наслідки конфліктів, або деякі з причин, що приводять до нього, але не сам конфлікт як центральна ланка дослідження.

      На рубежі 50-х — 60-х років з'являються дослідження, де науковий інтерес психологів звернений безпосередньо до цього феномена. Виділяються основні підходи, розробляється понятійний апарат психологічної теорії конфлікту Серед напрямів зарубіжних психологічних досліджень конфлікту в першій половині XX ст. виділяються[1]

       психоаналітичне (3. Фрейд, А. Адлер, Д. Хортні, Э. Фромм);

       соціотропне (У. Мак-Дугалл, С. Сигеле і ін.);

       этологічне (Д. Лоренц, Н. Тінберген);

       теорія групової динаміки(К. Левін, Д. Креч, Л. Ліндсей);

       фрустаційно - агресивне (Д. Доллард, Л. Берковітц, Н. Міллер);

       поведінкове (А. Басі, А. Бандура, Р. Сері);

       социометричне (Д. Моренно, Э. Дженігс, С. Додд, Р. Гурвіч);

       інтеракційне (Д. Мос, Т. Шибутані, Д. Шпігель).

       теорія структурного балансу (Ф. Хайдер).

      Вся работа доступна по Ссылке