Продукти креативного процесу

     

      Розуміння креативного продукту дуже широке – це технічні інновації, нові ідеї, нові стилі в мистецтві, нові парадигми в науці і т.д. Логічно почати обговорення проблеми співвідношення креативного процесу і креативного продукту з парадоксального питання: чи можна розглядати їх незалежно один від одного?

      Ф. Баррон (цит. по [36]) вводить визначення креативності як «внутрішнього процесу, що спонтанно продовжується в дії», і затверджує, що з цієї точки зору відсутність продукту не говорить про відсутність креативності. Він затверджує, що неможливо дати операціональне визначення креативності, як і будь-якого процесу, що відбувається в центральній нервовій системі, без доказів в поведінці і суб'єктивному знанні про нього. З іншого боку, деякі креативні продукти, як відмічають Т. Тардіф і Р.Стернберг, були створені не внаслідок креативного процесу або процесу, який не є креативним для даного індивіда, але є таким для інших. Сам же процес виявляється унікальним для кожної особистості в даних історичних обставинах, при даному стані проблеми і соціальному статусі творця [37]. Наприклад, на VI Конференції з проблем креативності (1966) дискутувалося питання: чи вважати Едісона креативом, якщо його відкриття – результат планомірних пошуків?

      Однак більшість вчених вважають за краще судити про наявність креативного процесу по наявності продукту [20, 32, 38 40]. Але тут встає питання про критерії.

      Один з критеріїв креативності – нестандартність. Р. Лірі пропонує визначати креативні вияви або продукти креативності як «комбінацію елементів, які не комбінувалися раніше» (цит. по [36]). Однак рідкі відповіді і оригінальні відповіді не завжди співпадають, як було помічено ще П. Торрансом. «Відбувається необгрунтоване зміщення значення понять: здібність до творчості ототожнюється з нестандартністю, нестандартність – з оригінальністю, а остання – з рідкими відповідями в даній групі випробуваних. Нестандартність – поняття більш широке, ніж оригінальність. До виявів креативності (якщо користуватися критерієм нестандартності) можна віднести будь-яку девіацію: від акцентуацій до вияву аутичного мислення» (цит. по [3]).

      Більш застосовний критерій свідомості. З. Мідник зазначає, що буває випадкова гра слів і поезія, що дає креативний результат, тому він пропонує вважати, що, чим більше результат відповідає вимогам, тим він більше креативний (цит. по [36]). Такий критерій дозволяє розмежовувати продуктивні творчі і непродуктивні девіантні форми креативності. «Головною операцією, яка «працює» в ході творчого процесу, є операція порівняння (або селективний інсайт, по Девідсон). Встановлюються смислові зв'язки між елементами на основі: репродукції, смислового синтезу або випадкового з'єднання без встановлення семантичних зв'язків» (цит. по [3]). Таким чином, продукти (ідеї, гіпотези, поведінкові акти) можна розділити на стереотипні, креативні і девіантні.

      Іноді пропонуються критерії: продукт повинен справляти сильне враження і бути генералізованим [30, 36, 39], економним [18, 30, 32], викликати безповоротні зміни в людському досвіді [22, 24, 32, 36], містити незвичайні сенсорні образи або трансформації [18, 26, 36], бути тим, що використовується, що ціниться соціумом або представниками тієї сфери, в якій він був створений [15, 16, 36, 39, 43].

      Вся работа доступна по Ссылке