Реабілітація та соціально-трудова адаптація дітей з ДЦП

     

      Як ми вже казали, ознаки дитячого церебрального паралічу, як правило, виявляються з дня народження, і тому вже в перші тижні життя порушується весь хід психічного розвитку дитини. У останні десятиліття усе ширше впроваджується в практику рання діагностика ДЦП, що пов'язано з необхідністю проведення раннього лікування і корекційно-виховної роботи з дітьми, що страждають ДЦП.

      Реабілітація і соціально-трудова адаптація хворих на ДЦП являє собою комплексний, багатогранний процес, успішність якого в значній мірі залежить від урахування особливостей особистості хворих.

      Слід зазначити, що при визначенні рівня інтелекту дітей, хворих на ДЦП, не існує спеціальних методик, що із достатнім ступенем надійності могли б відмежувати дітей із затримкою психічного розвитку від дітей із педагогічною занедбаністю. Це пояснюється тим, що органічні поразки головного мозку мають мозаїчну структуру, психічні функції дитини розвиваються компенсаторним шляхом, і навіть нейропсихологічне обстеження, томографія й енцефалограма не дають ясної картини стана психічних функцій. При психолого-педагогічних обстеженнях діти, що ростуть у сім'ях, де приділяють велику увагу навчанню дитини, показують достатній рівень інтелекту на свій вік навіть по невербальній шкалі, тому що навчені задачам такого типу, що пропонуються в тестах. Тільки тривале психолого-педагогічні спостереження за такими дітьми може показати затримку психічного розвитку. Такі діти проходять вікові кризи дуже болісно, тому що їхня психіка, не маючи запасу тривкості, не справляється з такими навантаженнями, що їм пропонують батьки, віддавая в елітарні школи і приховуючи діагноз при легкій формі ДЦП. І, навпаки, діти з неблагополучних сімей або з віддалених районів при педагогічній занедбаності в умовах стандартного обстеження часто показують результати нижче своїх можливостей, тому що почувають себе непевно в незнайомій обстановці. Тільки довгостроково спостерігаючи таких дітей і проводячи корекційні й розвиваючі заняття, можна визначити їхній інтелектуальний потенціал. Проте це майже неможливо, з огляду на стислість перебування дітей у реабілітаційних центрах і завантаженість шкіл.

      З огляду на психологічний профіль дитини, можна підібрати оптимальну програму розвитку в умовах реабілітаційного центру, а також за його межами, - з огляду на закономірності розвитку психіки дитини, його індивідуальні вікові періоди розвитку, а не середньостатистичні, як прийнято на сьогоднішній день. Методики визначення сили і швидкості нервових процесів, у тому числі психомоторні тести, опитувальники, навіть не адаптовані до дітей із ДЦП, тому що не враховується ступінь фізичної поразки при моторних тестах. При визначенні цих показників за допомогою опитувальників не враховується те, що на багато питань діти просто не можуть відповісти адекватно, тому що в силу захворювання не зштовхувалися із ситуаціями, запропонованими в опитувальниках. Адже, наприклад, визначивши особливості сприйняття часу по методу, розробленому В.И. Цукановым [ ], можна опосередковано й вірогідно визначити уроджені, а не перекручені хворобою, особливості протікання нервових процесів, темперамент, тому що сприйняття часу - це процес, що найменш інших психічних процесів піддається штучному формуванню. Достовірне визначення заданих від народження, а не придбаних властивостей особистості є сьогодні одним із самих актуальних питань практичної психології (у тому числі, медичної). Не можна переоцінити важливість таких методів обстеження для дітей із ДЦП, щоб якомога раніше приступити до розвитку дитини, її успішної соціалізації, у тому числі професіоналізації, не ламаючи її під стандарт масового виховання і навчання.

      Вся работа доступна по Ссылке