Соціально-педагогічна діяльність. Соціальна профілактика, захист та реабілітація

     

      До дітей як об’єкта соціально-педагогічного захисту належать усі особи віком до 18 років. Особливої уваги з них потребують неповнолітні соціально уразливі категорії, а саме:

     безпритульні, сироти і позбавлені батьківського піклування, з неблагополучних сімей, з категорії “соціальних сиріт”, інваліди, діти що вступили у конфлікт із законом, не залучені до навчання і праці, які постраждали унаслідок аварії на ЧАЕС. [1; 3; 6; 7; 10] Соціально-правовий захист дитинства – система державних заходів, спрямованих на попередження і подолання кризових ситуацій у житті дитини, профілактику й усунення порушень прав неповнолітніх (Додаток Е).

      До суб’єктів, які покликані забезпечувати функціонування життєдіяльності дитини, слід віднести насамперед батьків, медиків, педагогів. З ними працюють посадовці державних органів виконавчої влади і працівники органів місцевого самоврядування.

      У відповідності до ст.22 Закону України “Про освіту” від 23 травня 1991 року наголошується, що соціально-педагогічний патронаж у системі освіти сприяє взаємодії закладів освіти, сім’ї і суспільства у вихованні дітей, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам, особам, які їх замінюють. Соціальний педагог як суб’єкт соціально-правового захисту дітей може виступати у якості: • працівника суспільних інститутів, державних організацій, установ і закладів;

     державних та комунальних спеціалізованих підприємств, установ і закладів соціального обслуговування, підпорядкованих центральним, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування;

      • працівника та члена недержавних організацій;

      • у якості фізичної особи.

      Діяльність соціального педагога у системі соціально-правового захисту дитинства можна розглядати як окрему складову і до його основних функцій відноситься виявлення, усунення та реабілітація, запобігання та профілактика порушень прав дітей. Це здійснюється через соціальну роботу з неповнолітніми, їх мікросоціальним оточенням, організаціями та закладами, які повинні забезпечувати соціально-правовий захист дитинства.

      З метою захисту прав неповнолітніх здійснюється соціальне обслуговування, супровід, профілактика, реабілітація та інспектування.

      Забезпечуючи захист дитини, соціальний педагог надає відповідні соціальні послуги: соціально-побутові, психологічні, соціально-педагогічні, соціально-медичні, соціально-економічні, юридичні, інформаційні та послуги з працевлаштування, з професійної реабілітації осіб з обмеженими можливостями. [21; 25; 42]

      Соціальна профілактика відповідно до Закону України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" — це робота, спрямована на попередження аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки дітей та молоді, виявлення будь-якого негативного впливу на життя і здоров'я дітей та молоді, запобігання такому впливу.

      Соціально-профілактична робота щодо жорстокого пово¬дження з дітьми може бути: первинною, вторинною, третинною, змістом якої є: права дітей у сім'ї, захист від насильства, різноманітні поради, тощо.

      При цьому телефони довіри, буклети з адресами, інфор¬мацією про захист повинні бути в кожній школі, під'їзді, поліклініці, спортивних, музичних, художніх школах, метро тощо. Формами соціально-профілактичної роботи з дітьми є: ігри, аматорські театри, міні-лекції, перегляд відеофільмів, бесіди, розповіді, вікторини і конкурси (про права дітей). Батьківська просвіта і просвіта вчителів повинна спи¬ратися на їхню пам'ять дитинства. Саме це сприятиме кращому розумінню дітей і перегляду поводження з ними.

      Зміст соціально-профілактичної роботи у дитячих колективах:

      • формування толерантності в сім'ї, мікросередовищі, школі;

      • просвіта про права дітей, суб'єктів їх захисту;

      • формування вміння протистояти насильству і жор¬стокому поводженню;

      • формування життєвих умінь і навичок у ситуації жорстокого поводження і насильства;

      • організація предметного дозвілля і відпочинку дітей на засадах гуманізму;

      • створення умов для самовиявлення лідерів, позитив¬них якостей особистості;

      • показ прикладів кращих стосунків (ТБ, радіо, книги, преса, історія тощо) і перенесення їх на конкретні ситуації в житті дитячого колективу.

      Соціальна реабілітація дітей, молоді та членів їх сімей — це вид соціальної роботи, спрямований на відновлення їх морального, психічного та фізичного стану, їх соціальних функцій, приведення індивідуальної чи колективної поведінки у відповідність із загальновизначеними правилами і нормами.

      Соціальну реабілітацію дітей та молоді, які зазнали жорстокості, насильства, потрапили в екстремальні ситуації, з вадами фізичного та розумового розвитку можуть здійснювати служби у справах неповнолітніх, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, управління у справи сім'ї та молоді, НУО, які є суб'єктами соціальної роботи. [30; 37; 46] Етапи та зміст соціальної реабілітації потерпілих від жорстокого поводження:

     діагностичний етап, проективний етап, організаторський етап, практично-діяльнісний етап, оцінка ситуації і стану клієнта та прийняття рішення про завдання і зміст програми роботи з ним і членами його сім'ї.

      Предметом практичної соціально-педагогічної діяльності є особливості педагогіч¬ного впливу на процес соціального становлення дітей під час здійснення навчально-виховного процесу.

      Вся работа доступна по Ссылке