Системний підхід в управлінні ВНЗ І-ІІ рівня акредитації

     

      Сучасні вимоги до управління науково-методичною роботою передбачають системний підхід до організації всієї діяльності навчального закладу як відкритої соціально-педагогічної системи.

      Нині є три погляди на системний підхід до управління навчальним закладом, його структурними підрозділами. Прибічники першого розглядають його як універсальний принцип світоглядного значення. Представники другого вважають системний підхід єдиним для багатьох наук принципом або методологію пізнання. Представники третього вважають, що системний підхід – це технологія дослідження.

      Системний підхід має широкі можливості. Його можна розглядати, як методологічну основу не тільки пізнавальної, а й перетворювальної діяльності. Цей висновок стосується соціальних систем, яким притаманна цілеспрямованість. Забезпечити цілеспрямованість системи можна тільки завдяки перетворювальній діяльності людини.

      Найважливішою теоретичною передумовою здійснення системного підходу є визначення сутності поняття "система". В перекладі з грецької «система» означає ціле, складене із частин. В українській літературі зустрічаються різні визначення системи:

      • сукупність так пов’язаних та взаємодіючих між собою частин, що при цьому виникає ціле, яке має власні якості, відмінні від якостей його складових (В.Лазарев);

      • множина елементів, які перебувають у відносинах та зв’язках між собою та складають певну цілісність (енциклопедичне визначення);

      • цілеспрямована цілісність взаємодіючих елементів, яка має нові якості, відсутні у цих елементів, та пов’язана із зовнішнім середовищем (Т.Шамова); • диференційована цілісність взаємопов’язаних компонентів (М.Поташник).

      В. Афанасьєв визначає декілька ознак, за допомогою яких можна описати систему:

      - наявність певної структури, тобто певних взаємозв'язків відносин елементів системи;

      - наявність функціональних характеристик системи в цілому та окремих її компонентів;

      - наявність комунікативних якостей системи, які набувають прояву у взаємодії із середовищем та із системами більш низького та високого порядку (підсистемами та суперсистемами);

      - історичність, наступність, або зв'язок минулого, теперішнього та майбутнього в системі та її компонентах.

      До специфічних ознак систем відносять наявність мети та управління.

      Системи можна кваліфікувати за різними ознаками:

      — за походженням – реальні та ідеальні (поняття, теорії, моделі);

      — за рівнем складності – прості та складні (мають складну мету або декілька нескладних);

      — за рівнем змінності (мінливості) – статичні та динамічні;

      — залежно від характеру зв'язків із середовищем – закриті (не реагують на вплив чинників середовища) та відкриті (під впливом середовища змінюють своє функціонування);

      — за рівнем детермінованості — імовірнісні (закони їх функціонування відомі частково, вони не гарантують досягнення результату роботи) і детерміновані (закони їх функціонування відомі, вони гарантують досягнення результату роботи);

      — за наявністю мети — цілеспрямовані та нецілеспрямовані. У свою чергу, цілеспрямовані поділяються на адаптивні, або ті, що самоорганізуються, ті, що самовідтворюються, ті, що розвиваються;

      — за рівнем управління – на ті, що не підлягають управлінню, ті, що підлягають управлінню, та ті, що управляються самі.

      Використання наведеної класифікації систем дає змогу зазначити, що система науково-методичної роботи – це реальна, складна, динамічна, відкрита, імовірнісна з елементами детермінованості, цілеспрямована система, яка функціонує за допомогою внутрішнього управління (самоврядування) та зовнішнього – державного управління.

      Системний підхід є напрямком методології наукового пізнання та соціальної практики, в основі якого – розгляд об’єктів як систем. У менеджменті системний підхід розглядається в контексті еволюції ідей наукового управління соціальними системами. У наш час значна увага приділяється системному підходу як оптимальному для наявного рівня розвитку системи освіти. Використання системного підходу дозволяє враховувати і ситуацію, і людські стосунки, й адміністративні можливості.

      Ю.А. Конаржевський вбачає суть системного підходу в розгляді навчального закладу як певної цілісності, яка має специфічні зв’язки між елементами, відносно складну структуру, в якій кожний елемент має свої кількісні та якісні показники. М Портнов схематично уявляє системний підхід як такий ланцюжок: мета – ресурси – план – рішення – реалізація – контроль – корекція – удосконалення.

      Системний підхід охоплює весь зміст управлінської діяльності, передбачає виділення структури, елементів як на рівні системи в цілому, так і на рівні кожної її підсистеми з урахуванням бажаного кінцевого результату, досягненню якого підпорядковане функціонування системи; передбачає розгляд навчального закладу як складної багатокомпонентної системи, підсистемою якої є науково-методична робота, її функціонуванню підпорядковані інші підсистеми – матеріально-технічна, фінансова.

      Вся работа доступна по Ссылке