Нарахування та утримання із заробітної плати

     

      З погляду оподаткування заробітної плати важливе методологічне значення має визначення видів заробітної плати – основна, додаткова, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які разом становлять фонд оплати праці, а також інші виплати, які до нього не належать.

      Так, оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб підлягає основна заробітна плата, практично всі види додаткової, більшість інших заохочувальних та компенсаційних виплат ( крім матеріальної допомоги в межах прожиткового мінімуму для працівників, які мають право на податкову соціальну пільгу). Цеж стосується утримань до соціальних фондів. Серед виплат, які не включаються до фонду заробітної плати, є чимало виплат, які не обкладуються податком з доходів фізичних осіб, і майже з усіх цих виплат не утримуються внески до соціальних фондів. Зокрема, оплата відряджень не підлягає оподаткуванню цим податком, а оплата понад встановлені норми – обкладається; також утримується податок із неповернених своєчасно невитрачених підзвітних сум. Досить проблемним є порядок оподаткування оплати тимчасової непрацездатності, який змінювався кілька разів , і бували окремі періоди невизначеності щодо обкладання цих нарахувнь різними зборами. На сьогодні визначено, що з оплати тимчасової непрацездатності утримується податок з доходів фізичних осіб та внески до Пенсійного фонду, які також нараховуються на суму ,,лікарняних’’; іншими соціальними зборами оплата тимчасової непрацездатності не обкладається.

      Утримання із оплати праці здійснюються за видами та у розмірах, що визначені згідно чинного законодавства, але при цьому загальна сума утримань не повинна перевищувати 20%, а в окремих випадках 50% від нарахованої суми.

      Утримання із заробітної плати можна розподілити на обовязкові – податок з доходів, платежі до пенсійного фонду, фонду соціального страхування та страхування від нещасних випадків, фонду зайнятості на випадок безробіття, аліменти тощо, що визначаються у відповідності до вимог чинного законодавства та необовязкові (добровільні) - плата за товари придбані в кредит, квартирна плата, погашення позики тощо, що утримуються за заявою працівника.

      Нарахування оплати праці та утримання з неї здійснюються бухгалтерією при виконанні працівниками наступних вимог:

      - кожний працівник повинен подати до бухгалтерії копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;

      - право на користування пільгами з податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів дає тільки наявність необхідних документів (копії свідоцтва про народження дітей, посвідчення інваліда війни, посвідчення учасника бойових дій тощо);

      Податок з доходу фізичних осіб утримується в розмірах, встановлених Законом України від 22.05.2003 р. № 889-4 “Про податок з доходів фізичних осіб”. Оподаткування здійснюється виходячи з сукупного доходу в розмірі 15 % від суми оподаткування. Оподатковувана сума визначається як різниця між нарахованою сумою оплати праці, якщо вона не перевищує прожиткового мінімуму збільшеного на певний коефіцієнт та соціальною пільгою, що визначається у відсотках до мінімальної заробітної плати.

      Вся работа доступна по Ссылке