Організаційні засади державної служби в Україні

     

      Здійснення економічних та соціальних перетворень, досягнення економічного зростання та надання державою громадянам управлінських послуг на високому рівні, просування в напрямі європейської інтеграції можливо лише за умови створення ефективної системи державного управління, що відповідає стандартам демократичної, правової держави із соціально орієнтованою ринковою економікою.

      Протягом багатьох років до державного службовця ставились лише як до слухняного виконавця рішень керівника. Але сьогодні характер діяльності державного службовця поступово змінюється і згодом державний службовець повинен стати представником інтересів громадськості.

      З цією метою в Україні проводиться широкомасштабна адміністративна реформа, невід’ємною складовою якої є реформування системи державної служби; а саме: вдосконалення кадрового потенціалу, створення оновленого, потужного і дієздатного державного апарату, становлення професійної, політично-нейтральної та авторитетної державної служби [12, с.2].

      “Проведення реформи державної служби передбачає підготовку висококваліфікованих управлінців, розширення професійної підготовки фахівців, кандидатів, докторів наук у галузі державного управління для заміщення посад в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, а також формування кадрового резерву на ці посади” [8, с.1] – написано в “Комплексній програмі підготовки державних службовців”, яка затверджена Указом Президента України в листопаді 2000 року.

      Комплексна програма підготовки державних службовців та заходи на її виконання визначають цілі та завдання органів державної влади та органів місцевого самоврядування у справі розвитку професійного кадрового потенціалу державного управління шляхом якісного вдосконалення функціонування загальнонаціональної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців для професійної діяльності в цих органах [8, с.1].

      Однак слід звернути увагу, що якісний склад державних службових кадрів набагато нижчий порівняно з необхідним в умовах політичних та адміністративних реформ. Це викликано багатьма проблемами такими як низький престиж державної служби, невизначеність особистої долі державних службовців, у зв’язку з великою нестабільністю політичної ситуації, що зумовлює велику плинність кадрів.

      Згідно з чинним законодавством, державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження та обіймають певні посади.

      Посада – це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

      Посадовими особами відповідно до Закону України “Про державну службу” вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

      Вся работа доступна по Ссылке