Формування іміджу керівника вищої ланки

     

      Керівники вищої ланки визначають цілі і основні принципи діяльності пдприємства, організації, установи. Саме від них у значній мірі залежить ефективність і продуктивність роботи працівників, вміння спрямовувати їх енергію у потрібне русло.

      Для виконання функцій керівника, посадової особи працівник повинен мати певні особисті здібності. Моральні характеристики особистості відбиваються в її ділових характеристиках – і навпаки; вони тісно пов’язані, важко визначити між ними межу. Визначається ця особливість перш за все, соціальним статусом посадової особи (керівника), моральними вимогами та ідеалами, очікуваннями, роллю у кожній сфері життя.

      Щоб визначити основу, так би мовити, системоутворюючий принцип моральної культури посадової особи(керівника), треба виходити з головного призначення моралі у суспільному житті. Мораль врегульовує стосунки між окремими людьми і угрупуваннями. Посадова особа виконуючи своє соціальне призначення, виступає і як окрема людина зі своїми моральними принципами, і як втілення колективного інтересу у ставленні до державної системи (у свою чергу, втілення загального, суспільного інтересу) і як уособлення цього загального інтересу у стосунках з окремим громадянином. Починаючи роботу над створенням іміджу, необхідно визначити мету.

      Дуже часто головне завдання людини, що прийняла рішення про вдосконалення свого іміджу, зводиться до вирішення питання, навіщо це йому. Мета керівника може полягати в посиленні впливу на підлеглих, поліпшення іміджу довіреного йому підрозділу чи досягнення успіху на окремих переговорах. В залежності від мети приймається рішення про методи формування іміджу.

      Таким чином, керівник повинен визначити для себе мету створення іміджу, а при можливості й кінцевий результат («ідеальний імідж») і початкову базу формування, тобто наявний зараз образ. Після цього процес створення іміджу робивається на складові частини, і визначаються засоби досягнення мети і приблизні строки по кожній із складових.

      Особливе значення в процесі створення іміджу має планування. Тобто дії по вдосконаленню іміджу повинні бути включені до плану роботи поряд з іншими справами. Формування іміджу не є процесом змінення особистості людини. Цей процес не може зробити із однієї людини зовсім іншу. Тому для керівника є важливим знати основи психології для того, щоб бути взмозі оцінити психологічні особливості власної особистості і грамотно використовувати свої сильні та слабкі сторони.

      Складність позиції керівника зумовлена тим, що він повинен бути не тільки фахівцем, розуміти пробеми галузі, а й мати спеціальні знання з теорії управління, розбиратися у психології поведінки людей в групі. Досить звернути увагу на недавній негативний вітчизняний досвід, коли керівник обирався на підставі просто його природних схильностей, а керівний талант обмежувався вмінням «тиснути», «вимагати», «гнати план» тощо.

      Найважливішою складовою керівницького авторитету є – обізнаність, компетентність. Людина, що поважає себе й інших, не візьметься керувати справою, що занадто далека від її спеціальності, отримавши ж посаду, найголовнішим обов’язком вважає набуття інформації і про суть справи, і про можливості виконавців. Бо головна відповідальність, що лежить на керівникові – прийняття рішення і саме вчасне його прийняття, чітке визначення участі кожного у виконанні завдання. Практика показує, що що саме цим обов’язком керівники іноді нехтують, вважаючи, що підлеглі самі повинні знати, чого хоче начальник. Внаслідок цього тільки 20-25% інформації від керівництва сприймається (і сприймається вірно) виконавцями. Отже, якось воно відбувається, незважаючи на відсутність 80% інформації.

      Поганий керівник, неспроможний приймати рішення, з якого завгодно приводу скликає наради, тим самим розпорошує відповідальність, перекладає її на підлеглих. А отримуючи негативні наслідки своїх розпоряджень, пояснює, що його наказ був зовсім іншим, його неправильно зрозуміли чи навмисне перекрутили, і таким чином підставляє під удар свої підлеглих.

      Отже, щоб стати успішним керівником(державним службовцем) та досягти успіхів у кар’єрі пропонуються наступні позиції:

      І.Спроможність доекстраполяції. Сильні лідери не потребують багато даних. Володіючи глибокими і широкими знаннями, вони інтуїтивно розуміють, як далеко можуть зайти у своїй екстраполяції ситуації. Екстраполяція – це застосування минулого досвіду до аналогічних ситуацій.

      Вся работа доступна по Ссылке