Система міжбанківських розрахунків різних країн помітно різняться. У світі не існує єдиної платіжної моделі, однак є загальні принципи і характеристики, що визначають функціонування національних платіжних систем. Водночас є і загальні проблеми, які автоматично переносяться на платіжні механізми.
Перша проблема стосується розмежування функцій між центральним і комерційними банками. Цілком зрозуміло, що комерційні банки мають нести відповідальність за обслуговування рахунків клієнтів та надання спеціалізованих платіжних послуг, необхідних у міжбанківських відносинах. Однак на сьогодні немає єдиної думки щодо таких питань:
- яку роль має відігравати центральний банк в експлуатації різних компонентів фізичної інфраструктури платіжного механізму?
- наскільки активно центральний банк має надавати послуги щодо здійснення міжбанківських платежів?
Платіжні послуги центрального банку можуть бути пов’язані з обробленням безлічі окремих платежів, що проходять через банківську систему. Ці платежі потім можуть зазнати взаємного заліку і погашення на міжбанківській основі [60, с. 376].
Вважається, що ринкові сили визначають оптимальне поєднання участі центрального банку і комерційних банків на ринку платіжних послуг. Наприклад, у платіжній системі США Федеральна резервна система як постачальник платіжних послуг установлює ціну на дані послуги на такому рівні, щоб повністю відшкодувати виробничі витрати. У деяких країнах операційні послуги центрального банку субсидуються, і роль його в платіжному механізмі вважається різновидом суспільного блага.
Друга проблема полягає у виборі самої моделі міжбанківських платежів із використанням валових розрахунків у реальному часі або чистих розрахунків і засобів контролю в цих системах для забезпечення їхньої цілісності та надійного функціонування. У засобах контролю за кредитними ризиками ліквідності, що виникають за багатостороннього взаємозаліку, зацікавлені всі учасники платіжного процесу. Однак і в розвинутих країнах з ринковою економікою, з відносно сталими концепціями платіжних систем і систем розрахунків немає згоди щодо витрат на здійснення такого контролю.
Третя проблема пов’язана з вибором оптимального складу технічних засобів, що забезпечують функціонування міжбанківських розрахунків. Потрібні великі витрати для підтримування в автоматизованих системах операційного взаєморозуміння і дублювання на рівні, необхідному для функціонування платіжної системи навіть у разі несправності центральних систем комп’ютерів або стихійного лиха. Питання щодо технічної реалізації та розміру витрат на дублювання інформації вирішується кожною країною окремо [59, с. 13].
Однак найголовнішою проблемою банків усіх країн з питань розрахунків я вважаю проблему безпеки платіжних систем.
Під терміном «безпека платіжної системи» у загальному вигляді ми розуміємо стан забезпечення нормального функціонування системи в цілому та кожного з її елементів.
Передусім слід підкреслити, що важливість забезпечення безпеки платіжних систем обумовлена тим значенням, яке займають платіжні системи в структурі економіки певної держави.
