Призначення, принципи та завдання землеустрою щодо еколого-економічної оптимізації використання та охорони земель

     

      Удосконалення земельних відносин має прийняття 22 травня 2003 р Верховною Радою Закону України “Про землеустрій”[14]. До цього часу землеустрій регламентувався

     відповідними статтями Земельного кодексу України. Однак організація і порядок його здійснення вказаним документом не були визначені. Тому під час реформи в Україні, починаючи з 15 березня 1991 р. і по 22 травня 2003 р., було допущено багато помилок при роздержавленні та паюванні земель, зокрема при реструктуризації існуючих сільськогосподарських підприємств і створенні нових агроформувань. Для виконання цих робіт залучали велику кількість неспеціалізованих приватних організацій, в яких не було відповідного складу спеціалістів, насамперед землевпорядників, ґрунтознавців. У результаті було розпайовано й видано сертифікати на значні площі деградованих і малопродуктивних угідь, які потребують консервації. Майже повністю порушені сівозміни. Ці фактори, а також відсутність належних планово-картографічних і сучасних ґрунтових матеріалів призводять до того, що земельні угіддя використовують нераціонально, погіршуються ґрунтовий стан, особливо ріллі, екологія довкілля. Це спричиняє соціальну напругу на селі. Отже, землеустрій поступово втрачав державний характер, хоча в Конституції України ст. 14 визначено, що “Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави...”. Тому прийняття Закону “Про землеустрій”, на нашу думку зможе забезпечити реалізацію положень вказаної статті Конституції України. Тобто концептуально головні підходи до наукового забезпечення реформування земель¬них відносин визначено. Землеустрій – це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб’єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

      Основними завданнями у використанні землі землеустроєм є:

      • реалізація політики держави щодо науково обґрунтованого перерозподілу земель, формування раціональної системи землеволодінь і землекористувань з усуненням недоліків у розташуванні земель, створення екологічно сталих ландшафтів і агросистем;

      • інформаційне забезпечення правового, економічного, екологічного і містобудівного механізму регулювання земельних відносин на національному, регіональному, локальному, господарському рівнях шляхом розробки пропозицій по встановленню особливого режиму і умов використання земель;

      • здійснення заходів щодо прогнозування, планування, організації раціонального використання та охорони земель на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях; • організація територій сільськогосподарських підприємств із створенням просторових умов, що забезпечують еколого-економічну оптимізацію використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, впровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням, удосконалення співвідношення і розміщення земельних угідь, системи сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін;

      • розробка системи заходів по збереженню і поліпшенню природних ландшафтів, відновленню і підвищенню родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель і землюванню малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення і заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами і хімічними речовинами та інших видів деградації, по консервації деградованих і малопродуктивних земель, попередженню інших негативних явищ та інше. [14]

      Вся работа доступна по Ссылке