Землевпорядне забезпечення сталого розвитку землекористування

     

      Земельне законодавство регламентує заходи щодо еколого безпечного землекористування, то землевпорядкування як цілісна система взаємозв'язаних організаційних, правових, господарських, інженерно-технічних, еколого-економічних та інших заходів їх реалізує. Важливо зазначити, що немає іншої науки, ніж землевпорядкування, яка б розв'язувала нагальні проблеми. Інші науки навіть на "стику" не можуть забезпечити належного порядку на землі. Однак в умовах ринкової економіки землевпорядкування повинне мати глибший зміст. Адже аналіз землевпорядної практики свідчить, що схеми і проекти землевпорядкування нині, на жаль, базуються на нормативно-технічній документації, яка не містить тих методичних положень, що, справді, відображали б бережливий режим землекористування.

      Ідея сталого розвитку започаткована конференцією Організації Об'єднаних Націй з навколишнього середовища і роз¬витку у Ріо-де-Жанейро в 1992 році. На ній була прийнята декларація, яка прого¬лосила двадцять сім принципів цієї ідеї. Передусім мова йде про те, що в міжна¬родному масштабі має працювати сис¬тема сталого розвитку, в основу якої слід покласти інтереси людини, її прагнення жити і творити в гармонії з природою. Цей документ ставить для всіх країн світу го¬ловну мету на майбутнє - просування шляхом сталого розвитку суспільства, за якого задовольняються потреби сучас¬ності без загрози життєдіяльності май¬бутнім поколінням. Сталий розвиток людства передбачає взаємне узгоджен¬ня екологічних, економічних та соціаль¬них чинників розвитку [ 42 ]. Така постановка питання дещо не¬звична, не завжди узгоджується з вироб-леними постулатами пріоритету питань захисту навколишнього середовища, екологічності організації та функціонування виробництва.

      В наукових виданнях ведеться диску¬сія з приводу поняття сталий розвиток. Пропонуються різні його варіанти: уста¬лений, збалансований, еволюцій¬ний, підтримуваний тощо. Опонен¬ти вважають, що поняття сталого розвит¬ку з наукового погляду бути не може, ос¬кільки в природі все змінюється, а розви¬ток є проявом нестійкості. Саме цьому, вважає Яблоков А.В. поняття стійкості стає двозначним, а сталий розвиток - нон¬сенсом [42]. Підкреслюється, що сама ідея сталого розвитку не несе в собі елементу новизни, оскільки у цьому випадку розг¬лядається невиснажливе природокорис¬тування, яке необхідно поєднувати з про¬грамами соціально-економічного розвит¬ку.

      Слід сказати, що поняття сталий роз¬виток запропоновано як альтернатива розшаруванням суспільства, використан¬ням природно-виробничого потенціалу для збагачення незначної частини сус¬пільства і масового зубожіння переваж¬ної частини населення. Продовжує деградувати основний засіб виробництва в сільському госпо-дарстві - земля. Знижується кількість гу¬мусу в ґрунті, зростає його кислотність та засоленість, розширюється водна і вітрова ерозія фунтів, забруднення їх за¬лишками токсичних речовин та важких металів, багато продуктивних земель не використовуються у виробництві, зарос¬тають бур'янами тощо. Все це говорить про те, що в умовах України, зокрема в галузі землекористування, проблема за¬безпечення сталого розвитку набула пер-шочергового значення. ЯКЩО ми хочемо, щоб сьогоднішні та прийдешні поколін-ня могли успішно жити і розвиватися, необхідно спрямувати всі зусилля на за¬безпечення сталого розвитку.

      Вся работа доступна по Ссылке