Оцінка ступеня монополізації залізничного транспорту України

     

      Залізничний транспорт України, у тому числі і Укрзалізниця, є стратегічно важливим об’єктом для країни. Саме від функціонування такого комплексу залежить економічна безпека країни, її рівень соціально-економічного розвитку. Відповідно до Закону України «Про природні монополії» залізничний транспорт визначається як природна монополія, а її діяльність регулюється у таких сферах, як користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об’єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного користування.

      Варто зазначити, що природні монополії відіграють важливу роль у розвитку економіки країни, оскільки беруть участь у формуванні цін на продукцію промисловості та сільського господарства. Відповідно і рівень розвитку таких монополій характеризує рівень розвитку країни в цілому.

      На успішне функціонування підприємства, як правило, впливають чинники зовнішнього середовища: держава, конкуренти, товари-замінники, постачальники та споживачі. Однак прямих конкурентів у природних монополій не існує, вплив постачальників – незначний. Продукція підприємств, які виробляють товари-замінники, як правило, не доступна широкому колу споживачів. Таким чином, споживачі не спроможні суттєво впливати на ефективність роботи монополій. Фактично на діяльність природних монополій може впливати лише держава за рахунок державного регулювання. Державне регулювання повинно покращувати результати діяльності монополій, сприяючи скороченню цін, підвищенню обсягу виробництва та скороченню економічних доходів монополістів. Предметом регулювання діяльності природних монополій є ціни (тарифи) на товар, який виробляється ними, а також доступ споживачів до цих товарів. При регулюванні цін (тарифів) на товари (послуги) суб’єктів природних монополій враховуються:

      - валові витрати виробництва та обігу;

      - обов’язкові платежі до бюджетів і державних цільових фондів;

      - амортизаційні відрахування, потреби в інвестиціях на модернізацію й оновлення основних виробничих фондів;

      - очікуваний прибуток від реалізації товарів (послуг);

      - відповідність продукції суб’єктів природних монополій вимогам, встановленим законодавством;

      - державні дотації та інші форми державних підтримок [102, c. 42].

      Варто відзначити, що в країнах СНД питанням функціонування природних монополій займаються такі вчені як М.І. Білоусов, Є.М. Васильєв, М.Данько, В. Дикань, В.Н. Лівшиц, В. Кокорев, Г. Казакевич, А. Городецький і Ю. Павленко, В. Студенцов, Е. Шраменко та інші [102 - 109].

      Ці вчені під природною монополією розуміють певну сферу економічної діяльності, в якій у даний момент часу ресурси є унікальними, технології забезпечують безпеку життєдіяльності, потребують великих капіталовкладень, які малоефективні, виникнення конкуренції неможливе, має місце економія на масштабах виробництва.

      Вся работа доступна по Ссылке