Дослідження основних методів прогнозування

     

      Загальновідомо, що вибір методу прогнозування визначається завданнями й особливостями об’єкта дослідження. У науковій літературі існує велика кількість методів, методик складання прогнозів. Так, на підставі дослідження існуючих методів прогнозування залежно від джерел інформації, технології її обробки та отриманих результатів методи прогнозування розвитку економічних систем можна поділити на дві групи: фактографічні та евристичні.

      До фактографічних належать:

      - статистичні: регресійний метод, кореляційний, метод екстраполяції, інтерполяції, барометричні методи, методи функцій, кривих зростання та обвідних кривих; - випереджаючі: метод заміни наукового започаткування, метод патентної експертизи. До евристичних належать:

      - інтуїтивні: індивідуальні та колективні експертні оцінки – «мозкова атака», метод «Делфі», опитування, оцінка журі і т. п.;

      - аналітичні: метод аналогій, метод оптимізації, метод формування сценаріїв, метод інформаційного моделювання, метод морфологічного аналізу, метод побудови дерева цілей [241 - 244].

      Використання того чи іншого методу прогнозування визначається завданнями, які необхідно вирішити, та можливістю отримання необхідних вихідних даних. При прогнозуванні розвитку економічної системи найпоширенішими є фактографічні методи, проте для вирішення певних завдань можуть використовуватися і евристичні [223, c. 23]. Узагальнюючи дослідження Д.Е. Ханка, Д.У. Уічерна, А.Дж. Райтса, можна виділити економіко-статистичні методи прогнозування, до яких належать:

      - прогнозування на підставі середнього темпу зростання або середнього абсолютного приросту, яке передбачає просте перенесення середньої тенденції минулих періодів у майбутнє;

      - метод ковзної середньої. При прогнозуванні таким методом ліквідують випадковості з часового ряду, а прогнози засновуються на проектуванні даних часового ряду, згладжених методом ковзної середньої;

      - на підставі експоненціальної середньої – аналогічно ковзним середнім, однак значення експоненціальної зважені;

      - метод Бокса-Дженкінса, або модель ARIMA. Прогнозування виконується на підставі використання інтерактивного підходу до визначення можливих придатних моделей із загального класу моделей;

      - проста лінійна регресія – передбачає наявність причинно-наслідкових зв’язків між змінними на вході і виході системи;

      - множинна лінійна регресія – передбачає наявність причинно-наслідкових зв’язків між більш ніж однією змінною на вході і змінною на виході системи;

      - лінійна авторегресія – застосовується до економічних змінних для розрахунку взаємозв’язку між сусідніми спостереженнями часового ряду;

      - багатовимірна регресія часового ряду – застосовується для прогнозування залежної змінної на підставі значень більш ніж однієї незалежної змінної [245, c. 107-108; 240].

      Для розрахунків короткострокових прогнозів можна використовувати всі методи прогнозування, крім багатовимірної регресії часового ряду, оскільки цей метод направлений на середньострокове та довгострокове прогнозування. Середньострокові прогнози можна складати за допомогою методу Бокса-Дженкінса, простої лінійної регресії, множинної лінійної регресії та лінійної авторегресії [246].

      Враховуючи специфіку залізничного транспорту та його розвитку, до найприйнятніших для прогнозування об’ємних і якісних показників розвитку транспорту можна віднести такі методи, як розроблення регресійних моделей з елементами дисперсійного аналізу, екстраполяція в поєднанні з прямими розрахунками взаємоув’язки прогнозованих показників, експертні оцінки зі статистичною обробкою думок експертів. Також для визначення обсягів перевезень, вантажообігу і напрямків вантажопотоків основних масових вантажів по всій мережі і окремих залізницях використовується балансовий метод [235].

      Однак залізниці не мають у своєму розпорядженні достовірної власної інформації, яка б дозволила прогнозувати обсяги вантажних перевезень на підставі використання балансового методу. Недоліком балансового методу є також і те, що він не може бути застосований для прогнозування обсягів пасажирських перевезень, значної кількості вартісних і якісних показників роботи залізниць. Недоцільно балансовий метод використовувати і при побудові прогнозів обсягів перевезень залізниць на середньо- та довгострокові періоди (10-20 років), оскільки виникають труднощі в отриманні первісної інформації.

      Вся работа доступна по Ссылке