Систематизація формотворчих елементів процесу розвитку в контексті інноваційних змін
Будь-яку систему можна визначити як сукуп¬ність, комбінацію або набір взаємопов’язаних еле¬ментів, що утворюють єдине ціле. Поняття системи ґрунтується на таких положеннях: вона є множиною взаємопов’язаних частин; усі елементи знаходяться у взаємній залежності; вивчення будь-якого елементу дає можливість виявити властивості єдиного ціло¬го; сукупність елементів сформована таким чином, щоб реалізувати певне призначення.
Потреба використання системного підходу зумовлена потребою розробки методів дослідження ієрархічних, багаторівневих, складноорганізованих систем різного типу. Саме для розкриття сутності економічних явищ і процесів, виявлення їх взаємозв’язку і закономірностей необхідне застосування системи методів. Втім, загальноприйнятої методики системного аналізу немає. Зазвичай до наукових інструментів системного ана¬лізу відносять: методи і процедури теорії дослідження опе¬рацій, що дають змогу розробляти кількісні реко¬мендації, необхідні при плануванні й організації цілеспрямованих дій; методи аналізу систем, що використовуються для визначення завдань і вибору шляхів розвитку систем, оцінки поведінки систем в умовах невизначеності; методи системотехніки – методи проектування і синтезу складних систем у результаті вивчення способів функціонування їх елементів.
Теоретичним базисом використання системного підходу є діалектичний принцип системності. Тому, до основних завдань, які вирішують за допомогою системного підходу при дослідженні проблем економічного розвитку належать: розробка засобів для дослідження об’єкта як системи; побудова узагальнених моделей системи з їх чіткими класифікаторами; дослідження структури системи концепцій та розробок.
За допомогою системного підходу здійснюють поглиблений ретроспективний аналіз розвитку досліджуваної сфери, виявляють закономірності функціонування об’єкта дослідження на сучасному етапі, удосконалюють форми та напрями діяльності, виявляють організаційно-економічні чинники підвищення ефективності роботи.
Системний підхід широко використовується й у плануванні економічної діяльності, дозволяє в певній синтетичній категорії виділити її складові.
В основі конкретного дослідження економічної системи лежить сукупність теоретичних і методологічних передумов на певному етапі, що аналізується та визначає її модель і слугує індикатором рішенням проблем в системі.
При застосуванні системного підходу в наукових дослідженнях будь-яку систему можна визначити як сукуп¬ність, комбінацію або набір взаємопов’язаних еле¬ментів, що утворюють єдине ціле. Поняття системи ґрунтується на таких положеннях: вона є множиною взаємопов’язаних частин; усі елементи знаходяться у взаємній залежності; вивчення будь-якого елементу дає можливість виявити властивості єдиного ціло¬го; сукупність елементів сформована таким чином, щоб реалізувати певне призначення.
Системний підхід зумовлює використання сис¬темного аналізу у наукових дослідженнях. Загаль¬ноприйнятої методики системного аналізу немає. Як правило, до інструментів, що використовуються в процесі проведення системного ана¬лізу належать методи системної динаміки; імітаційного моделювання; процедурні дослідження опе¬рацій; евристичного програмування; методи системотехніки. Це дозволяє здійснювати розробку реко¬мендацій для планування діяльності, організації системи управління, визначення цілеспрямованих дій по забезпеченню ефективної роботи системи; розробки напрямків розвитку системи, заходів в умовах невизначеності та кризових ситуаціях.
З метою посилення дії інноваційних чинників на функціонування галузі садівництва, поступальних законів розвитку, слід визначити систему елементів такого процесу, з врахування перебігу трансформаційних змін.
