Структуризація ресурсного забезпечення інноваційного потенціалу садівництва

     

      Фактори виробництва, які іноді на¬зивають також економічними ресурсами суспільства, станов¬лять ресурси (природні, фінансові, матеріально-технічні, трудові тощо), які необхідно витратити для того, щоб виготовити певну продукцію. Відповідно до класичних положень економічної теорії, до них належать: земля, капітал (майнові ресурси ), праця, під¬приємницькі здібності, технології (людські ресурси).

      Ресурсний потенцiал сiльського господарства є матерiально речовою основою виробничого потенцiалу, що характеризує можливостi пiдприємства виробляти певний обсяг сiльськогосподарської продукції. Як економiчна категорiя виробничий потенцiал вiдображає не фактично одержанi результати виробництва сiльськогосподарського пiдприємства, а його потенцiальнi можливостi в досягненнi цих результатiв. Тому, виробничий потенцiал характеризується можливим рiвнем сiльськогосподарської продукцiї при рацiональному використаннi сукупних ресурсiв.

      Практичний досвід економічно розвинутих країн свідчать про те, що ефективному функціонуванні як підприємств так і цілих галузей істотно сприяє ре¬сурсне забезпечення діяльності. В аграрному секторі це, як відомо, – земля, праця, капітал. Тільки їх достатній рівень та збалансованість здатні створити умови для необхідного рівня продуктивності виробничого середовища, розв’язання завдань продовольчої безпеки країни [166, с.67]. Реалізація державної політики України свідчить, що впровадження реформ в агропромисловому комплексі, в тому числі щодо земельних відносин є необхідною вимогою сьогодення. Проте, в такому випадку залишається дискусійним питання щодо формування ринку землі. Як переконує світовий досвід, розвиток такого ринку може відбуватись лише за умови зваженої та обґрунтованої державної політики.

      У процесі сільськогосподарського виробництва, ресурси – техніка, обладнання, будівлі, добрива, насіння, робоча сила тощо – перетворюються на готову продукцію. Саме ґрунтовні знання технології і економіки сільськогосподарського виробництва є вирішальними у прийнятті обґрунтованих рішень з ефек¬тивного управління ресурсним потенціалом галузі.

      У сільському господарстві використовуються різні виробничі ресурси, роль і значення яких для здійснення процесу сільськогосподарського виробництва неоднакові. Відповідно до цього критерію розрізняють ресурси незамінні і взаємозамінні. Незамінні ресурси – ті, без яких процес виробництва сільськогосподарської продукції взагалі неможливий (наприклад, насіння і посадковий матеріал). Взаємозамінні ресурси також необхідні для здійснення процесу виробництва, проте за характером взаємозаміни вони істотно різняться між собою. Якщо одні з них взаємозамінюються з орієнтацією, головним чином, на економічні обмеження (наприклад, заміна живої праці капіталом), то інші можуть взаємозамінюватись лише у певних співвідношеннях з урахуванням не лише економічних, а й технологічних обмежень (наприклад, заміна одних видів кормів іншими).

      Вся работа доступна по Ссылке