Організаційно-економічний механізм забезпечення екологічно чистого виробництва продукції садівництва
Питання визначення пріоритетів інноваційного розвитку садівництва потребує обґрунтування стратегічних орієнтирів по формуванню потенціалу для розвитку передумов збільшення виробництва конкурентоспроможної садівницької продукції. При цьому виникає потреба у розробці та застосувані нових підходів до оцінки окремих складових досягнення поставлених завдань, що стосуються сфери управління, економіки, фінансів та екологічної безпеки виробництва.
З метою забезпечення реалізації екологічної складової у садівництві необхідно дотримуватись якісних параметрів в процесі виробництва плодоягідної продукції; раціонально використовувати наявний природно-ресурсний потенціал регіону; впроваджувати ресурсозберігаючі технології виробництва та інтегровані системи біодогляду за рослинами.
Екологізація виробництва передбачає використання чинників природо-охоронного, відновного, захисного, агрозоотехнічного, лісомеліоративного, характеру, що сприяють екологічній рівновазі природного середовища і збереженню здоров’я населення та реалізується на двох рівнях: державному (макрорівнь) і підприємницькому (мікрорівень).
Під екологізацією сільськогосподарського виробництва треба розуміти: «постійне поліпшення природних умов для його розвитку, перехід на адаптивні системи ве¬дення землеробства, розміщення галузей і куль¬тур у тих природних умовах, які для них найбільш сприятливі широке впровадження біотехнологій, розвиток селекційної роботи, ведення і широке розповсюдження нових високоврожайних і стій¬ких проти несприятливих погодних умов, хвороб і шкідників сільськогосподарських культур, поліпшення племінної роботи, виведення племінних високопродуктивних порід і класів тварин» [52].
Пріоритетними напрямами інноваційної діяльності в Україні
(далі – пріоритетні напрями) – науково і економічно обґрунтовані
та визначені відповідно до Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» напрями провадження інноваційної діяльності, що спрямовані на забезпечення економічної безпеки держави, створення високотехнологічної конкурентоспроможної екологічно чистої продукції, надання високоякісних послуг та збільшення експортного потенціалу держави з ефективним використанням вітчизняних та світових науково-технічних досягнень [106].
Економіка агропромислового виробництва не функціо¬нує за законами абстрактної системи і як штучно створена сис¬тема, що прагне до максимуму ентропії, не є повністю саморегу¬люючою навіть в умовах конкуренції, оскільки попит на продо¬вольчі товари є мало еластичним, а на засоби виробництва – ско¬рочується через відсутність коштів у товаровиробників.
Як зазначав М. Д. Кондратьєв: «основою народного господарства є аграрна сфера: економіка не може бути розвинута більше, ніж дозволяє їй сільське господарство» [133].
