Суперечності і асиметрії інвестиційного глобалізму

     

      Сучасний світ на початку ХХІ ст. зазнав радикальних політичних, еконо-мічних та соціальних змін. Трансформаційні процеси у світовому господарстві суттєво динамізувалися і набули системного характеру, створивши передумови для формування моделі глобального економічного розвитку. Якісні зміни в харак-тері і рушійних силах розвитку економічної системи з превалюванням глобальних форм її функціонування на основі інтернаціоналізації виробництва та обміну, зро-стання рівня транснаціоналізації та інтеграції національних економік сприяють модернізації технологічної основи сучасної ринкової економіки, утвердження уні-версальних стандартів життя та формування інститутів глобального управління. Проте глобалізація має суперечливий і асиметричний характер, що призводить до поглиблення глобальних фінансових дисбалансів, системних кризових явищ у сві-товій економіці і свідчить про нездатність забезпечити тривалу економічну рівно-вагу в глобальному масштабі [362, c. 31]. Світова економічна криза 2008–2009 рр. висвітлила суперечності механізму забезпечення фінансової стабільності та зумо-вила потребу в переосмисленні багатьох фундаментальних положень теоретико-концептуального характеру, покладених в основу функціонування світової еконо-мічної системи, а надто її інвестиційної складової.

      Значний внесок у розвиток фундаментальних теоретичних та методологіч-них основ нерівномірного характеру розвитку світового господарства на різних етапах його еволюції зробили такі зарубіжні вчені: Н. Бердсолл [24], Д. Гелд [59], В. Іноземцев [108], А. Маршалл [194], Е. Мак-Грю [59], Д. Рікардо [264], А. Сміт [291], Й. Шумпетер [384] та ін. Не залишаються осторонь цих процесів і вітчизня-ні науковці. Зокрема, дослідженням теоретико-методологічних засад нерівномір-ності глобального економічного розвитку, аналізу основних форм вияву глобаль-них, міжрегіональних та внутрішньорегіональних асиметрій соціально-економічного розвитку, питанням економічної дивергенції та конвергенції країн присвячені праці О. Білоруса [65], Т. Вахненко [43], Д. Лук’яненка [65; 299], О.Мозгового [176], Я. Столярчук [303], В. Чужикова [299; 374] та ін.

      Категорія «асиметрія», зародившись у надрах філософських, природничих та медичних наук, в економічній науці належить до неологічних понять. І незва-жаючи на те, що нині ця категорія вже здобула свою наукову «прописку» в еко-номічних науках, проте дотепер не має однозначного, чіткого та системного ви-значення i найчастіше вживається дослідниками інтуїтивно: по-перше, без суворої прив’язки до лінгвістичної семантики цього слова, по-друге, без з’ясування й співвідношення з близькими за змістом категоріями, такими як нерівномірність, диференціація, поляризація, нелінійність, невідповідність, дискретність, стохас-тичність тощо. На думку Я. Столярчук [303, с. 37, 38], сутність категорії «асимет-рія» можна визначити як загальну форму розвитку матерії у просторі й часі, а її економічний зміст – як загальну форму глобального економічного розвитку та ін-струмент виявлення системи його суперечностей. У такій якості економічна аси-метрія є джерелом постійного розвитку глобальної економічної системи та пере-ходу від одного якісного стану до іншого, орієнтує суб’єктів світової економіки на розв’язання суперечностей глобального економічного розвитку через інститу-ційну систему та відіграє таким чином роль рушійної сили суспільного прогресу.

      Відомий угорський економіст академік Т. Сентес [469] підкреслює, що од-нією з головних перешкод на шляху до усунення депривації1, фрагментації та ма-ргіналізації сучасного світу є асиметрична взаємозалежність у відносинах між «центром» і «периферією» і виділяє наступні головні елементи асиметричної вза-ємозалежності розвинених країн і країн, що розвиваються:

      Вся работа доступна по Ссылке