Теорії стабілізації в умовах перебігу макроекономічних криз
Теоретичне обґрунтування методів і механізмів стабілізації, подолан-ня циклічності в економіці та запобігання руйнівному впливу фінансово-економічних криз відбувалося у руслі становлення підходів і засад форму-вання загальної економічної політики держав світу. Уже на зорі розвитку на-укової думки з цих питань відслідковується поділ науковців на прихильників концепції вільного ринку, першими з яких були фізіократи, та тих, хто рату-вав за втручання держави у ринкові процеси, як то меркантилісти. Згодом наукові дискусії щодо меж і механізмів державного втручання, а також сто-совно здатності капіталістичної системи забезпечувати саморегуляцію при-звели до виокремлення трьох базових доктрин економічної політики: конце-пції вільного ринку, марксизму та кейнсіанства.
Прихильники концепції вільного ринку, яка розвивалася представни-ками класичної і неокласичних шкіл, вважали, що ринкова економіка здатна до саморегуляції і механізми стабілізації та подолання криз притаманні їй природно. Державне ж втручання є не просто недоцільним чи зайвим, воно загалом неприпустиме. Адже за класиками держава, втручаючись у ринкове середовище, виводить його зі стану рівноваги, порушує дію ринкових зако-нів, стає причиною і водночас пусковим механізмом циклічності.
Натомість К. Маркс, Ф. Енгельс, М. Туган-Барановський і інші науко-вці ще понад століття тому вбачали одну з причин криз у відсутності керова-ності і плановості економіки країни в цілому та в окремих її сегментах. Такий підхід став витоком формування комуністично-соціалістичної доктрини еко-номічної політики в умовах планово-адміністративного господарства. Зага-лом, на думку марксистів і неомарксистів, циклічність породжується проти-річчями, які закладені у самій системі капіталістичної економіки. Періодичне виникнення криз підтверджує нежиттєздатність капіталістичного способу господарювання, його неспроможність побороти антагонізм між працею і ка-піталом. Тому єдиним механізмом стабілізації, способом подолати цикліч-ність і кризи є загалом зміна суспільно-економічного ладу, скасування капі-талістичних відносин і вільного ринку.
Кейнсіанці, з одного боку, погоджувалися, що механізм циклічності природний для ринкової економіки, яка насправді немає потенціалу саморе-гуляції. Проте, переборення періодичних криз, на їхню думку, не потребує абсолютно радикальних заходів, а можливе на засадах активного державного втручання у перебіг економічних процесів у межах функціонування ринку.
Слід відзначити, що нині навіть доктрина вільного ринку не облишена визнання окремих елементів державного регулювання. Зокрема це стосується грошового обігу. Такі елементи державного регулювання стають особливо виразними на тлі сучасних процесів глобалізації світової спільноти та світо-вої економіки, у світлі діяльності міжнародних фінансових інституцій тощо. Водночас кожна із наведених політико-економічних доктрин не була абсо-лютно цілісною і вирізнялася значним спектром напрацювань і поглядів на закони і інструменти державної економічної політики, механізми стабілізації та подолання криз, що змінювалися і удосконалювалися під плином часу та зі зміною господарських відносин у світі.
У процесі дослідження [85] найдетальніше було вивчено теоретичні засади механізмів стабілізації в умовах впливу екзогенних щодо підприємст-ва макроекономічних криз, викладені у роботах Вікселя К., Джевонса У., Ен-гельса Ф., Жугляра К., Кейнса Дж., Кітчина Д., Кондратьєва М., Кузнеця С., Маркса К., Мізеса Л., Пігу А., Рікардо Д., Ротбарда М., Сісмонді С., Сміта А., Туган-Барановського М., Фрідмана М., Хазіна М., Хайєка Ф., Хансена Е., Харрода Р., Шумпетера Й., Яковця Ю., адже механізм розгойдування цикліч-ності та виникнення кризи вирізнявся у працях різних наукових шкіл, течій, визначних науковців. У додатку В наведено порівняльну характеристику те-оретичних підходів різних авторів.
Вся работа доступна по Ссылке
