Сутність, принципи організації та класифікація фінансово-кредитних відносин

     

      Основними чинниками, які створюють основу для забезпечення життєдіяльності та розвитку суспільства, є певні економічні процеси, в ході яких відбувається перетворення людьми виробничих, трудових, природних та фінансових ресурсів на необхідні їм матеріальні і нематеріальні блага, які спрямовані на задоволення тих потреб, які є найбільш нагальними як для окремих індивідів, так і суспільства взагалі. Перебіг зазначених процесів здійснюється в межах існуючої в країні станом на відповідний період часу економічної системи, зміст якої й визначається сукупністю тих відносин, що складаються між економічними суб’єктами в ході процесів виробництва та обміну, а також конкретними організаційно-правовими формами цих відносин, які формують закономірності економічного життя суспільства. Саме особливості практичної взаємодії між суб’єктами економіки формують тип економічної системи, базою якої виступає процес відтворення різноманітності благ, і визначається формами власності на економічні ресурси та результати діяльності цих суб’єктів.

      На нинішній день серед розмаїття типів економічних систем, які функціонували в минулому та діють сьогодні, лише ринкова система господарювання довела свою здатність оптимально пристосовуватися до змін зовнішніх і внутрішніх умов господарювання та найкраще відповідати інтересам людини і розвитку суспільства. Під економічними відносинами слід розуміти сукупність відносин між людьми у процесі виробництва матеріальних і нематеріальних благ та набуття власності на них на всіх стадіях процесу суспільного відтворення (безпосередньому виробництві, розподілі, обміні та споживанні), відображаючи його функціональні закономірності, починаючи від моменту створення продукту до моменту його повного споживання. Тому в умовах ринкової економіки будь-які зміни суспільного життя потребують відповідних змін у сфері економічних відносин [8, c. 12].

      В економічній науці розгляд та систематизація вказаних зв’язків здійснюється з урахуванням їхнього впливу на розвиток економічної системи. Відповідно до цього виділяють такі групи відносин між суб’єктами ринкової економіки:

      • відносини власності;

      • соціально-економічні відносини;

      • техніко-економічні відносини;

      • організаційно-економічні відносини [78, с. 8].

      Відносини власності характеризують зв’язки між економічними суб’єктами, що виникають з приводу набуття власності на створений продукт: різними категоріями працівників (у формі заробітної плати); підприємцями – у формі підприємницького доходу; банками – у формі процентів; землевласниками та орендодавцями – у формі ренти; фінансовими посередниками – у формі відсотків та комісійних, а також сплати державі податків та інших обов’язкових платежів тощо. До соціально-економічних відносин належать виробничі відносини, або відносини економічної власності, які виникають між різними контрагентами (фізичними особами, промисловими, торговими компаніями, фінансово-кредитними установами, державними установами) у процесі присвоєння робочої сили, засобів виробництва, предметів праці, об’єктів інтелектуальної власності, фінансових ресурсів, послуг на всіх стадіях суспільного відтворення. Відповідно до цього, такий тип відносин має виражатися через такі категорії, як гроші, ціна, заробітна плата, прибуток, фінансові ресурси, кредит. Техніко-економічні відносини – це відносини, які виникають у процесі виробництва та визначають розвиток економічної системи через технологічні умови (відносини спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва, його концентрації, обміну діяльністю між людьми тощо). До організаційно-економічних відносин доцільно віднести ті відносини, які визначають залежність розвитку економіки від її інституцій, організації та управління [78, c. 13].

      При цьому слід зазначити, що вказаний підхід до розуміння суті економічних відносин із позицій суспільного відтворення має певний негатив, оскільки відображає лише матеріально-речовий аспект економіки, в той час як важливим аспектом є фінансовий бік економічних відносин. Саме цей аспект в умовах ринкової економіки набуває пріоритетного значення з огляду на специфіку відносин між усіма економічними контрагентами, переважна більшість відносин між якими має фінансовий характер та всебічно впливає на всі без винятку напрями економічної діяльності.

      Докорінні зміни, які при переході до ринкових відносин відбуваються в економічній структурі України, неабиякою мірою визначаються фінансовими та кредитними відносинами, роль і конкретні форми яких перебувають у процесі безперервної зміни. Безперечним є той факт, що існування сучасних ринкових відносин є практично неможливим без кредиту, який забезпечує неперервність розширеного відтворення, визначає дедалі більшу роль не просто фінансових, а фінансово-кредитних відносин. Тому розвиток ринкових процесів, формування нової структури власності, зміна системи управління, розширення господарської самостійності потребують адекватного їм розвитку фінансово-кредитних відносин.

      Зважаючи на широку практику використання в економічній науці та підприємницькій практиці категорії «фінансово-кредитні відносини», слід зазначити, що вона не знайшла свого остаточного відображення. На даний час бракує чітко окреслених підходів до визначення та правильного розуміння сутності фінансово-кредитних відносин. Цим поняттям доволі часто користуються без чіткого його уявлення, беручи за основу його окремі складові. При цьому важливо з’ясувати сутність базових понять «фінанси» і «кредит» та їхній зміст: чи доцільно називати відносини «фінансово-кредитними», а чи слід говорити про «фінансові» та «кредитні» відносини як окремі різновиди економічних відносин. З огляду на викладені вище обставини доцільним буде послідовне вивчення ключових аспектів фінансової та кредитної форм економічних відносин у їх поєднанні з тим, щоб на цій основі виявити можливі напрями їх оптимальної організації та вдосконалення в умовах ринкової економіки.

      Ураховуючи те, що в процесі кругообігу коштів в економіці фінансові та кредитні ресурси тісно взаємопов’язані між собою і практично нерозривні, на нашу думку, доцільно розглядати «фінансово-кредитні відносини». Крім того, у наведеному вище порядку класифікації економічних відносин можна було б відобразити і фінансовий аспект, виділивши задля цього окрему підгрупу, оскільки фінансові відносини в результаті охоплюють усі стадії суспільного відтворення.

      Вся работа доступна по Ссылке