Методологічні засади управління фінансово-кредитними відносинами на фінансовому ринку

     

      Нагальність вирішення сучасних проблем в економіці потребує подальших наукових досліджень, зокрема у сфері фінансово-кредитних відносин, а також наближення результатів цих дослідженьдо реалізації завдань прикладного характеру. Адже ці відносини сприяють створенню умов для зростання економічного потенціалу держави, які можуть бути сформовані за умови максимального використання сучасних методів управління.

      Методи управління фінансово-кредитними відносинами, їхні види та форми прояву, з врахуванням впливу наукових досліджень в теорії управління, постійно змінюють, удосконалюють. Завдання сучасних досліджень полягають в тому, щоб на основі наукової методології не тільки покращити традиційні методи і форми управління фінансово-кредитними відносинами, але й знаходити нові, що забезпечуватимуть ефективність їх реалізації.

      По відношенню до фінансово-кредитних відносин між суб’єктами фінансового ринку під управлінням ми розуміємо системну сукупність теоретичних і методологічних підходів, ідей, принципів або уявлень, спрямованих на визначення перспективних напрямів їх розвитку, основні механізми взаємодії суб’єкта і об’єкта управління, характер взаємовідносин між окремими складовими на фінансовому ринку, між сукупністю суб’єктів фінансово-кредитних відносин в цілому та оточуючим її середовищем.

      Управління фінансово-кредитними відносинами має в основному передбачати:

      • визначення цілей, напрямків і механізмів їх реалізації;

      • зміни в фінансово-кредитних відносинах;

      • зміни в чинному законодавстві, що регулюють фінансово-кредитні відносини. Відповідно до цього управління фінансово-кредитними відносинами на фінансовому ринку являє собою комплексний процес розробки і здійснення стратегії реформування та розвитку фінансового ринку та поліпшення взаємодії його суб’єктів з оточуючим середовищем.

      На думку В.Є. Власюка, управлінська діяльність виявляє своє значення, покладаючись на суб’єктно-об’єктні відносини, які визначають засади таких відносин. Цілі, які ставляться перед державою, суспільством, особистістю, повинні відповідати наступним вимогам [49, с. 10]:

      1. Бути об’єктивно обумовленими й обґрунтованими, виходити із закономірних та об’єктивних тенденцій розвитку фінансового ринку, відповідати об’єктивній логіці функціонування того або іншого процесу.

     2. Бути соціально мотивованими, тобто йти від потреб, запитів, інтересів економічних суб’єктів, відповідати їм та викликати тим самим розуміння і підтримку цілей. Адже прагнення втілювати в дійсність цілі, які не розділяють та які не співпадають із бажаннями й уявленнями економічних суб’єктів, навряд чи можуть бути успішно реалізованими.

     3. Цілі повинні бути забезпеченими у ресурсному відношенні (особливо у грошовій формі) та ґрунтуватись на реальному припущенні й бути прив’язаними до конкретних умов розвитку ринку та життєдіяльності суспільства.

      4. Бути системно організованими, включати в певній послідовності цілі та існуючі зв’язки.

      Вся работа доступна по Ссылке