Методичні засади аналізу фінансово-кредитних відносин

     

      Формування ринкової економіки вимагає від економічних суб’єктів, у числі інших неодмінних умов, забезпечення ефективного функціонування фінансового ринку, розвитку фінансово-кредитних відносин між його учасниками та підвищення рівня їх конкурентоспроможності, створення нових та вдосконалення існуючих фінансових послуг на основі впровадження науково-технічного прогресу. У таких умовах значна роль відводиться повноцінному інформаційному забезпеченню процесів управління фінансово-кредитними відносинами та їх аналізу, за допомогою яких обґрунтовується стратегія і тактика розвитку фінансово-кредитних відносин на фінансовому ринку, уточнюються плани і управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, оцінюються результати діяльності учасників таких відносин [234, с. 5].

      У вітчизняній економічній літературі поки що немає єдиного підходу до аналізу фінансово-кредитних відносин, які виникають між економічними суб’єктами на фінансовому ринку, немає також навіть сталої думки щодо змісту цих відносин. Ті нечисленні дослідження українських і зарубіжнихих економістів з означеної проблематики присвячені здебільшого аналізові діяльності банків і небанківських фінансово-кредитних установ та, як правило, обмежуються застосуванням стандартних методів оцінки їх фінансового стану та ефективності діяльності. У цій ситуації особливої актуальності набувають питання аналізу фінансово-кредитних відносин, конструктивна роль якого полягає в розробленні цілісного підходу до оптимізації управління ними на всіх рівнях управління економікою. Принципово нові фінансово-кредитні відносини в системі національної економіки суттєво змінюють роль і місце економічного аналізу, що виявляється, передусім, у посиленні його макроекономічного аспекту.

      Необхідність аналізу фінансово-кредитних відносин зумовлюється:

      1) проведенням ефективної фінансової політики в напрямі формування та розміщення фінансових ресурсів з метою структурної перебудови економіки, створення ринкової інфраструктури. Це передбачає вибір і глибоке обґрунтування пріоритетів державної політики, визначення масштабів фінансово-кредитного забезпечення процесів економічного зростання і конкретних механізмів його реалізації, що неможливо здійснити без ґрунтовного аналізу;

      2) створенням умов і стимулів для ефективного функціонування фінансового ринку та забезпеченням можливостей усім економічним суб’єктам щодо участі у фінансово-кредитних відносинах;

      3) значущістю аналізу для розробки відповідних планів, концепцій, державних та регіональних програм соціально-економічного розвитку, а також для прогнозування показників, за допомогою яких оцінюють розвиток фінансово-кредитних відносин. Такий аналіз спрямований на виявлення результатів фінансово-кредитних відносин, які здійснюються на фінансовому ринку. Він охоплює дослідження стану і тенденцій розвитку фінансово-кредитної системи (банківських і небанківських фінансово-кредитних установ); факторів, що впливають на процеси формування та розміщення фінансових ресурсів економічними суб’єктами; темпів розвитку кредитного, депозитного та фондового ринків; динаміки та структури фінансово-кредитних інструментів, що використовуються економічними суб’єктами тощо. Отримана в процесі аналізу інформація дає змогу визначити ступінь реалізації поставлених цілей, внести корективи у фінансово-кредитну політику, здійснити порівняльний аналіз відповідної інформації із зарубіжним досвідом, а також використовується при коригуванні існуючих та розробленні нових економічних концепцій [14, с. 10].

      Загальний аналіз фінансово-кредитних відносин, що відбуваються на фінансовому ринку, передбачає: вивчення стану і тенденцій змін у відносинах фінансово-кредитних установ (банківських і небанківських) з іншими економічними суб’єктами, у сфері застосування державного кредиту та монетарній сфері; дослідження впливу факторів, що впливають на процеси формування та розміщення фінансових ресурсів економічними суб’єктами;

     структури фінансового ринку і темпів його розвитку. Отримана в процесі аналізу інформація дає змогу визначити ступінь реалізації поставлених цілей, внести корективи у фінансову політику, здійснити порівняльний аналіз відповідної інформації із зарубіжним досвідом, а також може бути використана при коригуванні існуючих та розробленні нових програмних та концептуальних документів [402, с. 6].

      Вся работа доступна по Ссылке