Розвиток механізмів фінансово-кредитного стимулювання інвестиційної діяльності в Україні

     

      Досвід зарубіжних країн у напрямі розвитку фінансово-кредитних відносин неодноразово засвідчив, що вагоме значення для прискорення їх розвитку в Україні має не лише обсяг сформованих фінансових ресурсів, а й (що особливо важливо) наявність дієвих мотиваційних механізмів, вплив яких також сприятиме забезпеченню активізації і динамічного розвитку цих відносин. Держава застосовує такі механізми до економічних суб’єктів з метою посилення їх заінтересованості до участі у фінансово-кредитних відносинах, активізації інвестиційної та інноваційної діяльності шляхом забезпечення потреби у фінансуванні відповідних регіонів, галузей економіки, підприємницьких структур та окремих проектів і забезпечення на цій основі окупності вкладених фінансових ресурсів.

      З цих позицій ключовими суб’єктами фінансово-кредитних відносин можуть бути: держава, як сукупність інституцій, що забезпечують розвиток національної економіки загалом, формують нормативно-правову базу, будучи одночасно ініціатором фінансово-кредитних відносин та застосування відповідних мотиваційних механізмів; місцеві (регіональні) органи влади, які вирішують питання, пов’язані зі стимулюванням галузей економіки, підприємницьких структур, а також інвестиційно-інноваційних проектів, визнаних пріоритетними в регіоні; державні і недержавні підприємства, які залучають кошти на фінансовому ринку для реалізації відповідних інвестиційних проектів, банки та небанківські фінансові установи, які володіють фінансовими ресурсами та наділені правами і можливостями щодо його ефективного використання; фізичні особи, які мають доходи, капітал та можуть використовувати їх відповідно до власних інтересів, зокрема в процесі фінансово-кредитних відносин, пов’язаних з фінансуванням заходів інвестиційного та інноваційного характеру [98, с. 112].

      Для України на теперішній час особливо важливим є формування та реалізація відповідних мотиваційних механізмів на основі застосування відповідних бюджетних, податкових та монетарних методів, які широко застосовують у вітчизняній та зарубіжній практиці (рис. 5.5).

      Вся работа доступна по Ссылке