Використання інституційних можливостей для удосконалення інвестиційного середовища харчових підприємств

     

      Активізація процесів інвестування у національній економічній системі є безпосередньо пов'язаною зі станом інституціонального середовища, яке або забезпечує нормальне протіканню процесів інвестування, або навпаки створює несприятливі умови для здійснення інвестицій. Інституціональне середовище являє собою сукупність економічних, політичних, соціальних, юридичних правил, що утворюють базис для виробництва, обміну і розподілу в масштабах національної економіки, а головну роль у формуванні правил формального характеру, що становлять її основу, відіграє держава.

      Інституціональне інвестиційне середовище являє собою множину правил, які визначають межі здійснення економічної взаємодії між основними суб'єктами процесів інвестування. Держава є творцем певного кола таких правил, безпосередньо інститутів формального типу, які є закріпленими на законодавчому рівні нормами та правилами, які регламентують протікання процесів інвестування. Інший елемент інституціонального інвестиційного середовища становлять правила неформального характеру (або інститути неформального типу), тобто традиції, стереотипи поведінки, які сформовалися під вплиовм особливостей національної економічної системи кожної держави.

      На нашу думку, удосконалення інституціонального інвестиційного середовища в Україні пов'язане з необхідністю вирішення державою низки ключових проблем, а саме:

      - подолання асиметричності ринкової інформації;

      - усунення порушень прав та обмеження інтересів інвесторів через порушення умов контрактів;

      - зниження рівня трансакційних витрат при участі в процесах інвестування;

      - удосконалення механізмів захисту прав власності;

      - скорочення зайвих адміністративних бар'єрів в економіці.

      На нашу думку, дана проблема є притаманною для процесів становлення ринку в умовах інституціональної трансформації національної економічної системи, а витрати на її вирішення мають бути понесені державою. В Україні асиметричність ринковї інформації має прояв в наступному:

      1) Відсутня доступна, достовірна та відкрита для всіх учасників процесів інвестування інформація щодо потенційного обсягу інвестицій та рівень ринкових цін, що є важливою умовою для ухвалення ними інвестиційних рішень.

      Як раніше зазначалося, однією з основних функцій держави в економіці є забезпечення учасників ринку повною інформацією щодо нього з мінімальними витратами і мінімальним викривленням, що підвищує загальну макроекономічну стабільність національної економіки, тому на наш погляд, для активізації інвестиційних процесів в Україні від держави необхідним є комплекс заходів, спрямованих на забезпечення виконання даної функції, а саме: вітчизняне законодавство на достатньому рівні визначає необхідні вимоги і стандарти висвітлдення інформації, проте на практиці інвестори змушені стикатися або з відсутністю необхідного виду інформації, або з обмеженим доступом до неї. На сьогодні, завдання держави полягають запровадженні заходів, які спрямовані на усунення обмежень доступу до необхідної ринкової інформації всіх учасників процесів інвестування із залученням всіх можливих джерел (друкованих видань, засобів масової інформації, реклами), що фінансуються за державний кошт, а також заходи адміністративного впливу з боку держави за приховування такої інформації.

      2) При ухвалені рішень щодо здійснення інвестування вирішальне значення має доступність інсайдерської інформації.

      Використання інсайдерської інформації є результатом асиметрії розподілу інформації щодо ринкового середовища між учасниками процесів інвестування. Для інвесторів негативний фактор становить можливість інсайдерів (осіб, які через службовий стан мають внутрішню, закриту для широкого кола інформацією) здійснювати інвестування і одержувати дохід за рахунок інших учасників процесів інвестування, що не мають таку інформацію. Вітчизняне законодавство щодо встановлення заборони на використання інсайдерської інформації є відповідними до міжнародних норм, однак, рівень відповідальності за порушення і методи ідентифікації порушень чітко невизначені. Безпосередньо, має місце недостатньо чітке визначене поняття інсайдерської інформації, відсутнє правове розмежування рівнодоступної та інсайдерської інформації, потребує юридичного врегулювання проблема співвідношення комерційної таємниці та інсайдерської інформації підприємства, окреслення переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю господарського суб’єкта. На практиці, інформація, що є формально загальнодоступною, реально є внутрішньою інформацією підприємства, що на наш погляд, потребує державних заходів щодо залучення даних питань у правове поле, а саме чіткого юридичного визначення переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю, в тому числі і на ринку цінних паперів, що на сьогодні перебуває за межами правового поля. На наш погляд сучасна система забезпечення учасників процесів інвестування ринковою інформацією, зорієнтована на професійних учасників процесів інвестування (плата за доступ до інформації): держави, процесів інвестування, банківських установ та інших фінансових інститутів, іноземних інвесторів, тобто населення, як учасник даних процесів, не спроможне в повній мірі використати таку ринкову інформацію, що становить порушенням. При цьому, безпосередньо ринок не спроможний вирішити проблему інформаційного забезпечення самостійно, тому держава має покласти на себе обов’язки щодо організації та фінансового забезпечення даного процесу. Наприклад, Держкомстатом надаються накопичені дані всім учасникам ринку і засобам масової інформації, які уклали відповідний договір, тим самим, забезпечуючи прозорість ринку і підвищуючи поінформованість інвесторів.

      На нашу думку, проблема порушення умов контрактів стосується всіх учасників процесів інвестування: державних підприємств, банківських установ та інших фінансових інститутів, населення та іноземних інвесторів. До несприятливих наслідків порушення умов контрактів можна віднести руйнування договірних економічних відносин, формування корпоративної етики специфічної форми на основі слабо розвиненої контрактної взаємодії економічних агентів, що зумовить зниження рівня процесів інвестиційного забезпечення національної економіки Україні. У зв’язку із цим, від держави вимагається розробка комплексу заходів, що спрямовані на підвищення рівня відповідальності за порушення зобов'язань за контрактами.

      Вся работа доступна по Ссылке