Інвестиційно-фінансові технології вдосконалення механізму підтримки харчових підприємств

     

      Дослідження проблем фінансово-економічної підтримки харчового виробництва було б неповним без розгляду інструментів, методів і технологій кредитно-інвестиційної політики стабілізації і розвитку галузей продовольчого сектору, що забезпечують сільське господарство і переробну промисловість засобами виробництва і визначають їх інвестиційну діяльність.

      Для поліпшення ситуації із сільськогосподарською технікою у Херсонській області була розроблена регіональна цільова програма «Виробництво і впровадження енергозберігаючих технологій і машин в агропромисловому комплексі». Відповідно до цієї програми в регіоні розвивалося власне сільськогосподарське машинобудування. Так, при використанні потенціалу ПАТ «Херсонський машинобудівний завод», його експериментального цеху і дослідних виробництв, було налагоджене виробництво 8 видів сільськогосподарських машин. Серійно виробляються практично всі види плугів, комбіновані агрегати, сівалки зернові та просапні, косарки-подрібнювачі ротаційні, косарки роторні.

      Таку ситуацію не можна вважати економічно доцільною з погляду ефективності виробництва техніки в межах країни в цілому, тому що багато гігантів машинобудування, використовують свої виробничі потужності лише на 10 - 30%.

      Проте, як свідчить досвід ПАТ «Херсонський машинобудівний завод», його використання дозволяє знизити транспортні видатки при доставці техніки, скоротити посередницькі послуги, створити нові робочі місця. При цьому розширюються можливості для комплексного запровадження зональних енергозберігаючих технологій вирощування основних сільгоспкультур. Для таких підприємств доцільним є розширення цільового кредитування у формі надання кредитів на поповнення товарно-матеріальних запасів, під забезпечення активами, у вигляді револьверних кредитних ліній, проектних кредитів при частковому погашенні державою, що застосовуються світовою практикою для підприємств машинобудування.

      Виділення в структурі заходів державного регулювання трьох груп, що різняться за їх внутрішньою природою та методами здійснення на економічні, що адміністративно-регламентуючі та організаційно має на меті розробку тактики їх селективно-адресного та ефективно-дівєвого використання для вирішення задач реальної підтримки підприємств ресурсовиробничої сфери та інфраструктурної підсистеми.

      Інша схема, що має за основу використання новаційних фінансових технологій, спрямованих на підтримку як ресурсопродукуючих підприємств продовольчого сектору, так і товаровиробників. Вона свідчить про зв'язки взаємодії фінансово-інвестиційних інститутів (банків, інвестиційних фондів), лізингової компанії, адміністрації регіону (в особі Міністерства аграрної політики і продовольства), оптового ринку, заставного фонду, підприємств ресурсопродукуючої сфери та товаровиробників в контексті технологій фінансово-кредитного забезпечення лізингових поставок техніки останнім.

      Тим самим, полегшує доступ до виробничих ресурсів одним і створюється ринок збуту для інших учасників лізингових відносин. Розвиток лізингових відносин є одним з конструктивних шляхів вирішення проблеми дефіциту техніки для якісного виконання польових робіт в оптимальні агротехнічні строки, що все більш гостро проявляється протягом останніх років.

      Лізингові поставки техніки дозволяють розірвати коло причинно-наслідкової замкненості. Система надання машин і обладнання в лізинг має ряд позитивних сторін:

      - по-перше, реальна, надана державою, можливість довгострокового кредитування при придбанні техніки;

      - по-друге, фіксування цін на продукцію машинобудування на момент її придбання, особливо важливим є при інфляції;

      - по-третє, доступність придбання техніки для всіх виробників.

      Останні активно користуються цією формою фінансової підтримки, збільшуючи місткість ринку збуту для підприємств машинобудування. Так, в 2000-2011 рр. до підприємств регіону на умовах лізингу поставлено машинобудівної продукції на суму 273,4 млн. грн., у тому числі 748 тракторів різних марок, 515 зерно- та кормозбиральних комбайни, 1860 од. різної госптехніки та обладнання.

      У 2011 р. господарствами регіону придбано 393 трактора, з них 309 або, 79%, по лізингу. З 77 нових зернозбиральних комбайнів 29, або 40%, також придбали по лізингу.

      Іншим шляхом вирішення проблеми подолання дефіциту техніки у продовольчому секторі є створення машинно-технологічних станцій.

      Організація технічного сервісу і забезпечення високого рівня організації роботи машин сприяє більш інтенсивному їх використанню, зниженню найгострішого дефіциту техніки в підприємствах. На сьогодні існують різні точки зору щодо необхідності організації МТС. Багато господарств, що зберегли парк техніки, хоча і значно застарілої, обходяться без МТС. Проте, число станцій сервісу зростає. Досвід показує, що вони виконують своє основне економічне завдання - сприяють зниженню капіталомісткості виробництва продукції за рахунок інтенсивності використання техніки.

      Вся работа доступна по Ссылке