Основні теоретичні концепції антикризового управління підприємством

     

      Економічні перетворення, що здійснювалися впродовж двадцяти років в Україні не забезпечили формування дієвого механізму антикризового управління, що зумовлено різноманітними чинниками об’єктивного та суб’єктивного характерів. Проблема розвитку теоретичних засад антикризового управління пов’язана з:

      - наявністю протиріч, що виникають у зв’язку з сучасними проявами кризових процесів як на макро, так і на мікрорівнях;

      - існуванням різноманітних теоретичних концепцій антикризового управління; - відсутністю гармонізованих макроекономічних і мікроекономічних заходів щодо попередження кризових явищ;

      - формуванням економічних тенденцій, що зумовлюють необхідність перегляду теоретичних підходів до розуміння антикризового управління.

      Проблемам антикризового управління присвячені численні публікації як вітчизняних так і зарубіжних вчених, серед них Ансофф І., Лігоненко Л.О., Бланка І.О., Василенка В.О., Кузьміна О.Є., Короткова Е.М., Крижанівського В.Г., Беляєва С.Г., Чернявського А.Д., Родіонової Н., Недосєкіна О.О., Кошкіна В.І., Градова О.П., Уткіна Е.А., Козак Л.С., Пугачової М.В., Гарафонової О.І., Ситник Л.С., Манойленко О.В., Грязнової А.Г., Шершньової З.Є. та інших.

      Економічна категорія «антикризове управління» це комплексне, багатофакторне поняття, яке до цього часу доповнюється і удосконалюється, збагачується новим змістом. Основні підходи до визначення категорії «антикризове управління підприємством» надані далі. Аналіз наукової літератури показав, що, сучасні дослідження надають широкий спектр визначень антикризового управління, які відображають сутність цієї категорії, окремі управлінські механізми, головне завдання, заходи і процедури. Розглядаючи сутнісні аспекти антикризового управління варто звернути увагу на узагальнення Штангрет А. М., Копилюк О. І., відповідно до якого антикризове управління виступає не лише як система виявлення кризових явищ, а й система управління змінами внутрішнього і зовнішнього середовища з метою протидії їх негативного впливу.

      У науковій літературі антикризове управління розглядається в різній інтерпретації, зокрема як:

      - управління в умовах загальної кризи економіки [90, с.28];

      - управління при загрозі банкрутства [10; 20, с.32];

      - управління для попередження кризи [7; 54; 99; 116; 130, с.19;];

      - управління в умовах кризи [200, с.21; 197, с.95].

      Західноєвропейськими економістами антикризовий менеджмент визначається як "діяльність, необхідна для подолання стану, що загрожує існуванню підприємства, при якому основним питанням стає виживання", а також як створення інструментів, що дадуть змогу дізнатися про майбутній злам і розробити новий курс розвитку. В науковому обігу зарубіжними економістами S. Eiken, O.Velin, P.Lagades, P.Vienot [241] та іншими, а в останні роки і українськими вченими поряд з категорією антикризове управління активно вживається термін ‘‘кризове управління’’, яке характеризує активності в умовах оперативного регулювання кризових подій і визначається як спеціально організоване управління діяльністю підприємств у кризовій ситуації, спрямоване на адекватну її оцінку, діагностику та розробку шляхів виходу з неї [111]. Об’єктами кризового управління, на думку [111] стають нестійкі мікроекономічні системи, які через управлінські помилки, несвоєчасність чи некомпетентність, а, можливо, і через зловмисність прийнятих рішень потрапляють у кризову ситуацію.

      З позицій нашого дослідження проаналізуємо приведені визначення. Переважна більшість сучасних дослідників розглядаючи антикризове управління робить акцент на своєчасному виявленні кризи та застосуванні заходів щодо недопущення виникнення ситуації банкрутства [20; 191; 208], відновлення життєздатності підприємства та недопущення його ліквідації як господарюючого суб’єкта [107], відновлення та забезпеченні його стійкого положення на ринку і стабільних результатів діяльності [175]. Інші, абсолютно протилежні погляди, зосереджені на кризовій ситуації [10,с.25; 224,с.43], або на виведенні підприємства з наявної кризової ситуації та запобіганні її в майбутньому [83, с.82] і ототожнюють антикризове управління і управління у кризовій ситуації. На нашу думку управління в умовах кризи і антикризове управління мають розглядатися як часткове і ціле. Якщо антикризове управління організоване належним чином, кризові процеси можна передбачити і запобігти їх розвитку. Найбільш комплексно і обґрунтовано, з позицій системного підходу, поняття антикризове управління розглядає А.Грязнова [53, с.130]. Існують два інших підходи до розуміння поняття антикризового менеджменту: у вузькому і широкому значеннях. У вузькому розумінні це визначення включає завдання щодо розробки й проведення заходів, які під час кризи ведуть до ослаблення, подолання тощо кризового процесу, у широкому вони доповнюються профілактикою кризи [172, с.132].

      У вузькому розумінні головна мета антикризового менеджменту полягає у покращенні стану організації через реалізацію локальних та загальноорганізаційних заходів, що спрямовані на усунення негативних явищ в процесі відтворення і організації в цілому або окремих її складових [41]. Дещо схоже визначення формулює М. Янике, при цьому він визначає два напрями діяльності менеджменту: у рамках гострої кризи як "реактивний антикризовий менеджмент" і профілактики криз як "превентивний (попереджувальний) антикризовий менеджмент" або "антиципативний (випереджувальний) антикризовий менеджмент" [41]. А. Волков вважає, що доцільно визначати "антикризовий менеджмент", як планування й проведення заходів щодо збереження базових змінних величин на підприємстві. Шляхом прямого впливу на забезпечення збереження рівня ліквідності, доходи або оборот (тобто, базові змінні величини), певним складовим "реактивного антикризового менеджменту" притаманне чітке і конкретне цілевизначення, зокрема, досягнення певної ліквідності або прибутковості. Ця цілеспрямованість, а також одночасно із цим нестача часу істотно ускладнюють розробку зваженої антикризової концепції, а також переосмислення колишніх цілей і норм. "Реактивний антикризовий менеджмент" можна визначити як процес планування та запровадження, що мають за основу незначну кількість критеріальних заходів, що мають на метиі, в більшості випадків, є відновлення докризового початкового стану. На противагу цьому "антиципативний антикризовий менеджмент" має справу із загальними цілями, які можуть бути сформульовані тільки на більш низькому рівні, ніж завдання розробки конкретних заходів. Привентивні відносини розуміють як завдання менеджменту, що мають довгостроковий характер, які можуть охоплювати всі сфери діяльності підприємства. Під визначенням – "концепція подолання кризи", розуміється системне подання всіх процесів розробки й управління, результатом яких є заплановані й згодом реалізовані заходи щодо подолання кризи і які можна розділити на категорії: реактивні й антиципативні [41].

      Вся работа доступна по Ссылке