Роль і місце виробничого підприємства в антикризовій системі
Економічна криза 90-х років ХХ ст. і 2008-2009 рр.. дала серйозний поштовх розвитку антикризової науки в Україні. Такі терміни, як продовольча безпека і антикризові заходи, увійшли в повсякденність. З цього часу почала інтенсивно розвиватися система знань про антикризові системи в різних областях людської діяльності і на різних рівнях державного і корпоративного управління. Серйозна робота по розробці системи антикризових знань проведена українськими дослідниками [118]. Розробляються системи антикризових заходів як на державному, так і на регіональному рівнях. Особливе місце в системі державних антикризових заходів займає продовольча безпека країни. Рішення проблем сільськогосподарських підприємств невіддільне від розвитку і гармонізації відносин в агропромисловому комплексі країни. Ця обставина обумовлює інтерес до дослідження шляхів подолання можливих кризових подій у цій сфері.
Розробка системи антикризових заходів немислима без вивчення накопиченого раніше досвіду, докладного аналізу досягнень у цій сфері, скрупульозного вивчення теоретичних напрацювань, зроблених як попередніми поколіннями вчених, так і сучасними дослідниками. Особливе місце у формуванні сучасного досвіду займають вчені-економісти, які через призму економічних відносин вже у відносно віддаленому минулому зуміли визначити причини можливого настання кризових подій і частково дати відповідь на питання про першочергові антикризові заходи. Українські вчені, в тому числі і аграрії, внесли істотний внесок у світову систему антикризових знань.
Термін продовольча безпека розуміється в сучасній науці - як рівень продовольчого забезпечення населення, що гарантує суспільну соціально-політичну стабільність, виживання і розвиток нації, особи, сім'ї, стійкий економічний розвиток. Система антикризових заходів має в нашій країні порівняно невелику історію. Однак різні аспекти системи антикризових заходів та зміст поняття продовольча безпека витрачаються в наукових дослідженнях практично всіх провідних вчених-аграріїв Україна.
Абсолютно всі вчені-аграрії відстоюють системний підхід у плануванні, розробці та проведенні антикризових заходів. У роботах, присвячених вдосконаленню сільськогосподарського виробництва, ця обставина виявляється найбільш рельєфно.
В силу особливостей проведення сільськогосподарських робіт, що мають велику залежність від природних факторів, обійти цю тематику просто неможливо. Саме сільськогосподарське виробництво, що базується на використанні сприятливих природних факторів, органічно не сприймає ніякого іншого підходу, крім системного. Тільки комплексний вплив на всю систему здатне принести в цій галузі людської життєдіяльності бажаний результат. І навпаки, будь-який прорахунок, недооцінка будь-якого з параметрів, недооцінка нестачі, наприклад, будь-якого з мікроелементів в грунті, може обернутися величезною втратою в усіх сферах і ланках сільського господарства. Недостатня врожайність кормових культур переносить свій негативний вплив на сферу тваринництва, мало розвинута сфера тваринництва не забезпечує в належному обсязі вміст гумусу в грунті. Це, в свою чергу, знижує потенціал майбутнього врожаю.
Сама логіка сільськогосподарського виробничого процесу говорить про те, що ці відносини всередині єдиної системи повинні бути гармонізовані. Тільки оптимальне поєднання налагоджених разом і поелементно факторів здатне забезпечити очікуваний результат і зберегти на доступне для огляду майбутнє стабільний стан сільськогосподарського виробництва.
Прийняття цієї логіки змушує нас зробити один важливий висновок: штучне порушення будь-якого з факторів, що позначаються на кінцевому результаті, в буквальному сенсі здатне миттєво зруйнувати всю налагоджену раніше систему. Не випадково К.А. Тімірязєв говорив: "Ніде, мабуть, ні в якій іншій діяльності не потрібно зважувати стільки різноманітних умов успіху, ніде не потрібно таких багатосторонніх відомостей, ніде захоплення однією точкою зору не може привести до такої великої невдачі, як в землеробстві" [102, с.40].
Вся работа доступна по Ссылке
