Роль економічного моніторингу у попередженні кризових явищ на підприємстві

     

      Розробка системи моніторингу для попередження кризових явищ на підприємстві вимагає чіткого визначення поняття "криза" або "кризова ситуація". Щодо кризової ситуації слід говорити у випадку, якщо відбувається втрата стабільності функціонування підприємства до його повної зупинки. В інших випадках мова йде про процес наближення кризи. Кризові явища на рівні підприємства характеризуються різким загостренням протиріч як на мікро-, так і на макрорівні. Кризова ситуація формується поступово і має свої причини та механізми розвитку.

      Кризові ситуації класифікують за наступними ознаками [89]:

      - за динамікою розвитку підприємства;

      - з точки зору генетики підприємства;

      - за причинами, що викликали кризу;

      - за часовим виміром;

      - за видом мети підприємства, через досягнення якої виникла кризова ситуація; - за сферою поширення.

      Визначною передумовою використання зважених антикризових заходів є визначення глибини кризи, якій, на думку О.О. Терещенко, притаманні три фази:

      а) фаза кризи, яка не чинить безпосередньої загрози діяльності підприємства (за умов переведення його у режим антикризового управління);

      б) фаза, яка чинить загрозу подальшому функціонуванню господарського суб’єкта і вимагає негайної реалізації заходів фінансової санації;

      в) кризовий стан, який не сумісний з подальшим існуванням підприємства і призводить до його ліквідації.

      Кризу розглядають як одну з стадій "циклу розвитку підприємства"[105 ], "життєвого циклу організації" [ 102; 10 ], “життєвого циклу підприємства” [20, 152]. На нашу думку, ці підходи не протиставляють різноманітні точки зору стосовно досліджуваного явища, а лише розвивають наукові позиції з точки зору системного підходу. Оскільки в основі розробки методологічних основ антикризового управління лежить поняття криза, то результати наукового пошуку у цьому напрямку віддзеркалюються у площині теорії і практики менеджменту. Останніми системними дослідженнями у цьому напрямі є роботи Л. Лігоненко. Під циклом розвитку підприємства науковець пропонує розуміти періодичність змін якісних ознак процесу діяльності підприємства.

      Цикл розвитку підприємства, на думку Л.О. Лігоненко, складається з таких основних стадій [125, с.10]:

      І. Стадії зростання, притаманне зростання кількісних та поліпшення якісних характеристик діяльності підприємства. Порушення рівноважного стану на цій стадії обумовлює перехід підприємства до нового стану рівноваги, який характеризується більш високим рівнем якісних параметрів або має короткостроковий характер і не має відношення до "параметрів життєздатності підприємства".

      ІІ. Стадії стагнації розвитку, притаманний відносний рівень стабільності показників функціонування. В більшості випадків, суб’єктом господарювання зберігається досягнутий рівноважний стан або забезпечуються незначні та відновлювальні коливання. ІІІ. Стадії кризи, притаманне погіршення якісних ознак та зниження рівня кількісних показників діяльності підприємства, що спочатку обумовлює порушення "показників – індикаторів життєздатності", а далі поступово і "параметрів життєздатності" господарського суб’єкта як системи мікроекономічного рівня. Це зумовлює порушення рівноважного стану, якого суб’єкт господарювання вже не спроможний поновити самостійно.

      IV. Стадії депресії, притаманний прояв сповільнення падіння та поступова стабілізація показників функціонування підприємства, що є першим кроком усунення наслідків кризових явищ та виходу на шлях економічного зростання.

      Життєздатність підприємства як системи мікроекономічного рівня та господарюючого суб’єкта обумовлюється дотриманням певних "параметрів життєздатності", під якими Л.О. Лігоненко пропонує розуміти найважливіші характеристики внутрішнього стану підприємства, порушення яких призводить підприємство до економічної загибелі – самостійної або примусової ліквідації. Такими параметрами життєздатності є [125]:

       наявність чистих ресурсів (активів) підприємства (можна визначити, шляхом віднімання від ринкової вартості наявних активів, обсягів зобов’язань господарського суб’єкта) у відповідних до державних вимог та (або) цільових параметрів функціонування обсягах;

       наявність активів, що дозволяють виконати зобов’язання стосовно повернення позичкового капіталу та підтримання належного рівня ліквідності активів, фінансування яких відбувається за рахунок позичкових коштів (у кореспонденції зі строками виконання зобов’язань стосовно повернення позичкового капіталу);

       забезпечення фінансового рівноважного стану, тобто спроможності генерувати грошові надходження в строки та у обсягах, що є достатніми для фінансового забезпечення грошових видатків, що пов’язані з операційною та інвестиційною діяльністю господарського суб’єкта;

       забезпечення рівня беззбитковості функціонування або досягнення цільових показників господарської та фінансової діяльності згідно визначених стратегічних цілей та завдань господарського суб’єкта (у більшості випадків– забезпечення одержання певної цільової рентабельності власного капіталу та (або) рівня прибутковості).

      Вся работа доступна по Ссылке