Передумови, офіційні завдання реформування сільського господарства та хід їх вирішення
Формування ринкових основ української економіки є масштабним за часом процесом. По організації - це багаторівневий процес, в ході якого виникають форми, які раніше були відсутні, інститути, залежності, відбуваються глибокі соціально-економічні зміни.
Становлення ринкових відносин на кожному етапі реформування вимагає адекватних організаційних, економічних, фінансових, правових і матеріально-технічних перетворень. Роки проведених реформ позначили цілий ряд негативних явищ, які привели до повсюдного обвалу обсягів виробництва підприємств країни.
Результатом реформування сільського господарства Україна стала криза цієї галузі виробництва. Вихід з цієї кризи немислимий без грунтовного аналізу причин і умов, які його породили. У зв’язку з цим необхідно розібратися з моментами, тривале ігнорування яких здатне здійснювати свій негативний вплив і надалі. Для цього необхідно ретельно вивчити мотивацію і хід попередніх спроб реформування.
Реалізацію цього завдання необхідно почати з дослідження передумов реформування сільськогосподарської галузі після так званого "періоду застою". До цього періоду повністю завершилося формування тієї системи сільськогосподарського виробництва, яка досягла певних успіхів у збільшенні продуктивності праці. В ході подальших реформ сільськогосподарської галузі постачання на село техніки, організація та розвиток системи ремонту, постачання добривами, розвиток сільськогосподарської науки стали незаперечними досягненнями тих часів і тих практичних працівників, які присвятили вирішенню цих питань свої життя, створили в цей час свої наукові школи і сформували базу для передачі знань і досвіду наступним поколінням вчених і практиків сільськогосподарської галузі.
Разом з тим до початку вісімдесятих років з’явилися очевидні недоліки господарського механізму, усунути які традиційними заходами було неможливо:
- неможливість швидкого нарощування виробництва продуктів харчування до обсягів, що покривали науково обгрунтовані потреби населення;
- втрати продуктів від врожаю на корені і до кінцевої реалізації, які становили практично одну третину врожаю;
- у сфері АПК розбалансованими виявилися матеріально-технічна база виробництва, переробки та зберігання;
- не вистачало сховищ для зерна, картоплі, овочів, плодів і технічних культур;
холодильного господарства, потужностей для переробки продукції;
- планова система, що склалася стала використовувати у своєму керівництві такі методи управління, які надали згубний вплив на різні сторони розвитку суспільства;
- суспільне життя піддавалася в той час жорсткій регламентації;
- ізольованість країни від зовнішнього світу і найжорстокіші заборони на будь-яку ініціативу породили тіньову економіку і так званий "чорний ринок";
У розрахунку на одиницю національного доходу країна витрачала величезну частку власних ресурсів, звідси виникав дефіцит ресурсів при великих обсягах їх виробництва, що змушувало виділяти все нові кошти для нарощування сировинної і паливно-енергетичної бази. Змінити характер суспільних відносин, активізувати творчі ресурси суспільства, по-новому налагодити виробничо-господарський механізм - ось що стало головною метою перебудови.
Офіційними завданнями цього періоду реформ були проголошені наступні:
- залучити мільйони громадян в управління країною;
- відкрити максимальний простір процесам саморегулювання в управлінні суспільством, створити умови для повного розвитку ініціативи громадян у представницьких органах влади, громадських організаціях і трудових колективах;
- налагодити механізм вільного формування та виявлення інтересів всіх соціальних груп, їх узгодження і реалізації у внутрішній і зовнішній політиці держави;
- радикально зміцнити законність, щоб виключити можливість узурпації влади, забезпечити надійні гарантії захисту конституційних прав і свобод громадян, а також виконання ними обов’язків по відношенню до суспільства і держави;
- вирішити продовольчу проблему на основі розкріпачення сільськогосподарського товаровиробника; впровадження орендних та інших прогресивних форм організації та стимулювання праці; зацікавленості людей; налагодження роботи орендних і підрядних колективів.
У ході вирішення поставлених задач були виявлені такі проблеми, які не дозволили говорити про цю реформу як про факт. Основною визнаноїю помилкою періоду реформ була відсутність плану реформування народного господарства. Та обставина, що реформа почалася без чітко визначеного і заздалегідь узгодженого плану, без вироблених уявлень про те, які етапи, терміни повинні витримуватися і які результати повинні бути отримані в результаті, говорить про недостатню наукової опрацьованості проблеми і про виявлений суб’єктивізмі в її проведенні.
