Зародження сучасної кризи в сільському господарстві України

     

      Питання характеру і форм прояву загальноекономічних і специфічних загальноаграрних процесів у формуванні, функціонуванні і розвитку організаційно-виробничої аграрної структури важливе з погляду результату розгорнених в Україні перетворень. У цих умовах потрібний аналіз еволюції сучасної кризи в сільському господарстві України.

      Представники організаційно-виробничого напряму в аграрній економічній думці В.Р. Боїв, В.А. Добринін, Н.Е. Зімін, Ю.А. Конкин, В.В. Мілосердов, Н.П. Радугин, А.А. Шутьков та інші найважливішою причиною сучасної кризи вважають той факт, що до розробки Програми реформ на всьому протязі не були привернуті НАНУ і НААН, реформи були нав’язані ззовні і переслідували чужі інтереси.

      Кажучи про зародження сучасної кризи в АПК України, слід критично підійти до самих цілей радикального реформування, що починалося. Декларованими цілями реформ спочатку були не підвищення ефективності виробництва і добробуту громадян, а зміна форм власності на користь одного з її видів, а саме приватній власності. Відносини приватної власності планувалося розповсюдити на землю з правом її вільного використання і вільної купівлі-продажу.

      На думку деяких учених, загальнонародна власність і підприємництво, засноване на державній власності, не забезпечили гідного розвитку народного господарства. Теоретична теза про необхідність реформування, який розділяли більшість учених і громадян країни, почав експлуатуватися реформаторами в тому напрямі, в якому це було необхідно виникаючому класу олігархів.

      Оскільки основним видом власності в сільському господарстві є земля, то основний удар першого етапу розвалу прийняла на себе саме непорушна раніше система земельних відносин. Метою подібного роду дії було одне - зламати організаційно-економічну структуру, що склалася, при формальному декларуванні подальшої спроби створити іншу, що відповідає загальним завданням реформування.

      Всі зусилля реформаторів відтепер були сфокусовані в одну мету. Будь-які відхилення від їх генеральної лінії жорстко присікалися. Судячи по тому, як ревно вони оберігали себе від альтернативної думки, що висловлюється поряд учених, вони чудово знали, що саме роблять і що це дасть в результаті. Про цю обставину красномовно говорить той факт, що в цей період часу у реформаторів не було абсолютне ніяких контактів з НАНУ. Мабуть на цьому етапі реформування було вирішено обмежитися тільки знаннями проблем АПК України фахівцями з МВФ.

      Реформи спочатку були направлені не по шляху підвищення ефективності виробництва і продуктивності праці, а по шляху переділу власності, через свідомий розвал існуючих колгоспів і радгоспів. Указом зверху їх було вирішено перетворити в підприємства нових організаційно-правових форм. Підприємства, що реформуються, не мали можливості обгрунтовано вибрати ту або іншу організаційно-правову форму. Про той факт, що плутанина створювалася владними органами спеціально, говорить те, що результативність процесу визначалася не показниками ефективності виробництва, а чисельністю реформованих господарств, як в період колективізації.

      Вся работа доступна по Ссылке