Тенденції розвитку підприємств агропродовольчої сфери України

     

      Моніторинг системи управління агропромисловим виробництвом України дозволив виявити специфічні природно -кліматичні та економічні умови. Розпад Радянського Союзу, розрив економічних зв’язків, інфляційні процеси, безгосподарність призвели до зростання кількості неплатоспроможних підприємств. У галузі АПК їх кількість досягає 60%. Такі підприємства, у більшості випадків, як правило, не застосовують середньо- та довгострокове планування; вони мають дуже низький рівень продуктивності праці та відчувається дефіцит ініціативних молодих кадрів. Були втрачені ринки збуту, а відсутність коштів на на фінансування маркетингових заходів та їх неефективний розвиток сповільнюють пошук нових клієнтів.

      Більшість сільськогосподарських підприємств Україні мають виский рівень енергоміст кості і на їх балансі знаходяться складні як виробнича, так і соціальна інфраструктура. Виробництво акцентує увагу виробництво продукції у великих обсягах, а не на її якості, при цьому спостерігається значний відсоток відходів та відсутні засоби для їх переробки. Підприємствам АПК часто притаманний надлишок активів, тобто невикористовуються будівлі, транспортні засоби, машини і обладнання. Крім того, спостерігається низький рівень автоматизації як виробничих, так і управлінських процесів. Про це також свідчать дані Міжнародного центру перспективних досліджень в галузі АПК, де зазначено, що серед внутрішніх факторів, які обмежують збільшення виробництва, основне місце займають брак оборотних коштів, недостатні обсяги реалізації, застарілі технології, брак кваліфікованих працівників і виробничих потужностей [59].

      Проте разом з низкою об’єктивних причин у неплатоспроможності та кризовому стані більшості аграрних підприємств спостерігається також недостатній рівень компетентності керівництва вищого рангу. Все це є свідченням того, що керівники агропромислових підприємств не готові до адекватної реакції на мінливість зовнішнього середовища.

      У сьогоднішніх умовах можна виділити дві основні особливості кризових явищ у вітчизняних агропромислових підприємств:

      - високий рівень собівартості продукції та відсутність попиту на неї;

      - зростання обсягів кредиторської та дебіторської заборгованості, майже половина з якої є простроченою.

      З 2004 року спостерігаються структурні трансформації у складі аграрних підприємств, які відбуваються і сьогодні, - зростає кількість і площа колективних господарств, фермерських господарств та інших недержавних формувань, в тому числі і приватних. Аграрна реформа надал можливість селянам можливість приєднувати до особистих підсобних господарств власні земельні паї, залучати на правах оренди землі інших селян та створювати приватні господарства. У 2012 році господарську діяльність здійснювало понад 15 тис. сільгосппідприємств різних організаційно-правових форм, з яких [96]:

      - 7,8 тис. господарських товариств;

      - 4,3 тис. приватних підприємств;

      - 1,0 тис. виробничих кооперативів;

      - 0,35 тис. державних підприємств;

      - 1,6 тис. підприємств інших форм.

      У користуванні цих підприємств знаходиться 16,9 млн. га сільськогосподарських угідь, здебільшого залучених на принципах оренди земельних ділянок селян. Середній розмір землекористування на одне господарство становить 1220 га. В даний час 42,1 тис.

     фермерських господарств обробляють більше 4,0 млн. га сільськогосподарських угідь. У середньому на 1 господарство припадає 95 гектарів, більше 40% господарств обробляють площі понад 500 гектарів.

      Вся работа доступна по Ссылке